Марія Матіос в сучасній українській літературі. «Солодка Даруся»: тематична, образна та стильова специфіка твору

«Найплідніша письменниця двох останніх років» – так назвав її щорічний альманах «Обличчя України 2004» – Марія Матіос не хоче віддавати визнання першості та популярності до сьогодні. Творчість сучасної української письменниці вирізняється серед постмодерного прозопису своєю україноцентричністю, глибоко філософським змалюванням історії нашого народу часів Першої світової війни та сьогодення, проникненням у внутрішній світ людини, а також вишуканою мовою з багатим вкрапленням усної народної словесності, у якій криється глибокий смисл. А жанрово-видова поліфонічність творів письменниці, яку мало хто з авторів порубіжжя ХХ-ХХІ століть може представити, захоплює неординарністю, унікальністю і розкішністю: це вірш, новела, повість, роман, «гомеричний роман симфонія», бульварний роман, психологічна драма, «драма на три життя», щоденник, книга кулінарних рецептів, методичка з народознавчих студій, сімейна сага в новелах, автобіографія та інші.

У «Солодкій Дарусі» розкрито трагедію сім’ї Ілащуків – Михайла, його дружини Матронки і донечки Дарусі, а в особі цієї родини – трагедію усього буковинського народу, який роками страждав, терпів, жив у страху. Його змушували окупанти іти проти власної волі. Одні люди безвідмовно виконували накази, вбачаючи у цьому свій порятунок і своєї родини, інші не витримували знущань і закінчували життя самогубством, когось знищували фізично і морально.

Даруся є героїнею, яка об’єднує різні історичні часи, тому що вона діє в двох часових площинах: одночасно і в минулому, й в умовному сьогоденні. Дівчина є головною героїнею у розділі «Даруся» та «Іван Цвичок» та другорядним, хоча важливим – у розділі «Михайлове чудо». Таким чином авторка намагається привернути увагу не до людей, а до епохи, яка наштовхує на скоєння злочинів і на тлі цієї епохи розкривається трагедія спокутування людиною гріха. У романі образ Дарусі оцінюється Марією Матіос у суспільному контексті. З прочитаного ми розуміємо, що головна героїня тривалий час була позбавлена голосу саме через нещадні сторінки історії та безжалісних людей. Але в час сильних душевних переживань, сильного сердечного піднесення вона все ж таки вимовляє оте єдине слово до чоловіка, якого обрала.

Марія Матіос порівнює свою Дарусю з Україною – вони обидві були багато разів обдурені, але в час прозріння та злету відваги Даруся змогла сказати «Так»! тому чоловікові, який нарешті зміг стати для неї близьким, котрий доторкнувся до самої глибини її душі. Слово Івана навпаки є для нього зброєю, якою він обороняється від людей, адже «він був одночасно завжди і скрізь». Люди вважають його дурним, адже він голосно говорить про вади суспільства, які інші розуміють як звичайні явища. Його несподіване щастя з Дарусею не дає спокою односельцям. Спершу Даруся пробудила лише співчуття в Івана, але наприкінці другої частини бачимо еволюцію їхніх почуттів: якщо спочатку він опікується нею як батько – дитиною, то потім – як чоловік – жінкою. Коли Іван Цвичок був біля Дарусі і грав на дримбі, у жінки переставала боліти голова. Від любові навіть Даруся почала говорити, хоч це були декілька слів, які вирвалися в найемоційніші моменти. Проте Даруся й Іван Цвичок приречені на самотність і вигнання в суспільстві. Саме жіночі образи Марії Матіос постають своєрідними «ретрансляторами» тих історичних процесів, що відбувалися протягом ХХ ст. на західноукраїнських землях. Саме жіночі долі яскраво ілюстрували перебіг суспільно-історичних процесів, змальовуваних письменницею. Мисткиня вдало поєднує специфічний західноукраїнський колорит, міфологічні образи та сюжети з реальним історичним буттям народу.

Що цікаво, в "Солодкій Дарусі" немає позитивних, чи негативних персонажів, як і в реальному житті. Матіос однозначно не вказує на те, хто винен. Винні усі: і злі язики, і вороги, і забобони, і власні гріхи, і, звичайно, окупаційна місцева влада, яка принесла війну, горе, сльози і понівечені людські долі. 

• < Попередня
• Наступна >