Творчість В. Шкляра. Роман «Чорний ворон»: проблематика, образи, жанрово-стильова своєрідність.
- Деталі
- Категорія: Статті з історії української літератури
- Останнє оновлення: 05 липня 2020
- Автор: admin
Цей роман репрезентує одну із найгероїчніших і найтрагічніших сторінок українського народу – відважну й нерівну боротьбу останнього повстанського загону Холодного Яру, очолюваного Чорним Вороном, із новою колоніальною радянською владою в Україні.
У ньому є міфологізація реальності, адже дії Чорного ворона розгортаються у двох паралельних вимірах – реальному, у якому існує історична постать легендарного холодноярівського отамана, і фантастичному потойбіччі, що в ньому містична постать Веремія є ніби дзеркальним відображенням реального героя.
Роман має особливу систему персонажів, яка побудована на чіткій полярній опозиції – свої-чужі (герої-покидьки, добро-зло, лицарство-підступність). Образи повстанців ідеалізовані, а іншого табору – чекістів та більшовиків наділені усіма негативними рисами та пороками. Наявні три оповідача – від першої особи, від третьої особи та збірний оповідач із доносів та звітів чекістів.
Творчою метою автора у романі була констатація того, що опір окупаційній радянській владі існував. Що не всі українці сліпо корилися загарбникам, а й були такі, які зі зброєю у руках захищали свою землю навіть тоді, коли війна була програна. Головним для Шкляра було відновити історичну правду – повстанці не були бандитами. Ця мета досягається різними засобами, особливо помітно через систему героїв, опозицію чужі-свої і героїко-патріотичний пафос. Для підтвердження своєї позиції автор використав достатньо історичних джерел, від цього висока документальність і високохудожність.
Різноплановість показу боротьби, яка досягається різними способами від різноманітності персонажів до форм викладу, забезпечує повноту осягнення життєвого матеріалу, з погляду сучасності, осмислення подій через значний проміжок часу. Особливими рисами романів Василя Шкляра є творення яскравих образів. Кожен із героїв наділений характерною рисою, яку автор проводить від початку до кінця (сатанинський сміх Василя Івановича, голод Ході). Саме ця риса виділяє другорядного героя з-поміж інших, робить його живим та увиразнює. Характерними для творчості Шкляра є символічні образи. Старий чорний ворон на гіллі – символ пам’яті, образ отамана Веремія – символ нездоланності народного духу, символ повстанської боротьби. Читаючи роман, можна побачити всі ті ознаки хвороби малороса-хохла, якою так наполегливо й старанно було інфіковане українське суспільство за сотні років панування Росії.