§ 27. Внутрішня будова листка

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які функції шкірочки, чому вона має різну будову на верхній поверхні листка?

Шкірочка листа складається з одного шару живих клітин покривної тканини. Клітини шкірки листа прозорі і щільно прилягають один до одного, їх зовнішні оболонки потовщені кілька сильніше, ніж внутрішні. У більшості видів рослин шкірка вкрита тоненькою плівкою з жироподібних речовин — кутикулою. Воски, що входять до складу кутикули, майже не пропускають воду. Це захищає рослини від пересихання. Тому кутикула розвинена насамперед у рослин, які зростають у посушливих умовах.

Шкірочка захищає внутрішні клітини листа від висихання і пошкоджень. Через неї здійснюється зв’язок рослини з навколишнім середовищем. Більшу частину клітини шкірки займає велика вакуоль з клітинним соком. Цитоплазма з ядром і безбарвними пластидами знаходяться поблизу оболонки. Деякі клітини шкірки утворююсь утвори різної будови — волоски, шипики волоски. Вони захищають листок від надмірного випаровування води, перегріву та ушкоджень.

У більшості листків верхня і нижня поверхні листа різні за структурою і виконують різні функції. Це пов'язано з їхньою різною орієнтацією відносно сонячного світла. В епідермісі є пори — продихи. У більшості рослин продихи розташовані, переважно, на нижньому боці листової пластинки. Завдяки продихам, здійснюється транспірація і газообмін.

2. Що таке продихи, як вони регулюють випаровування води і газообмін?

У шкірці між безбарвними клітинами містяться клітини, що мають хлоропласти — продихи. Продих складається з двох замикальних клітин бобоподібної форми з нерівномірно потовщеними стінками і продихової щілини. Продихи відкриваються, коли в рослині багато води: замикаючі клітки набухають, відходять один від одного, а через продихову щілину з листа виходить водяна пара. При нестачі води оболонки замикаючих клітин щільно прилягають один до одного — тоді Продихи закриваються, а випаровування води припиняється. Таким чином, продихи регулюють швидкість газообміну та випаровування води листком. Продихи розташовуються звичайно на нижньому боці листка (капуста, лілія), У деяких рослин (соняшник, картопля) — продихи є як на верхній, так і на нижній сторонах листа. У водних рослин (кубушки, латаття) — лише на верхній поверхні листка. Кількість продихів на 1 м² — 100—300 і більше, залежить від виду рослин, умов зростання.

3. Яка основна функція основної тканини листка, з чим пов’язана різниця у її будові під верхньою і над нижньою шкірочкою?

Між верхньою і нижньою шкірочками листкової пластинки розташовується м'якоть листка — це основна тканина. Верхня частина клітин цієї тканини відрізняється своєю будовою від нижньої. Клітини верхнього шару, який називають стовпчастою паренхімою, видовжені і розміщені перпендикулярно до поверхні листка. Нижній шар складається з більш округлих клітин, віддалених одна від одної досить великими міжклітинниками, цей шар називається губчастою паренхімою. Кількість шарів клітин стовпчастої і губчастої тканин залежить від освітлення. Найінтенсивніше фотосинтез відбувається у стовпчастих клітинах, які містять більше хлоропластів. Кількість хлоропластів у клітинах губчастої тканини менша, тому фотосинтез здійснюється не так активно. У цих клітинах запасаються різні речовини, наприклад крохмаль.

Основна функція стовпчастої тканини — фотосинтез, а губчастої — крім фотосинтезу ще й запасання поживних речовин, транспірація і газообмін.

4. З чим пов’язане закономірне розміщення провідних пучків і механічних тканин в жилках листків?

М’якоть листка пронизана густою сіткою жилок (судинно-волокнистих пучків). До їхнього складу входять ситоподібні трубки, судини та механічні тканини. По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу. Судини забезпечують постачання клітин листка водою та мінеральними солями. Волокна надають листкові міцності та захищають провідну частину жилки від пошкоджень.

В міру галуження жилок листка спостерігається зменшення судин та ситоподібних трубок. У найдрібніших розгалуженнях жилок зовсім відсутня флоема, спрощується і ксилема — в ній немає трахей, залишається невелика кількість трахеїд.

5. Які особливості внутрішньої будови листка у рослин різних типів місцезростань?

Будова листків великою мірою залежить від умов проживання рослин. Світлолюбні рослини (береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси) мають певні особливості будови листків та пристосування для вловлювання світла: черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла; розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка); стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і па нижньому боці листка); хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.

В посушливих районах листки можуть слугувати для запасання води (алое), яку вони дуже поволі витрачають. У таких рослин води випаровується мало завдяки невеликої кількості продихів і сильному розвитку кутикули. Пристосуваннями до існування в посушливих місцях слугують також потовщення епідермісу й утворення покривними клітинами воскового нальоту та густе опушення листків. У деяких рослин продихи знаходяться в заглибленнях листа, що також зменшує випаровування. Листки багатьох злаків у жаркий час дня згортаються в трубку. Продихи опиняються на внутрішній поверхні трубки й ізолюються від оточуючого сухого повітря. У порожнині трубки концентрація водяних парів підвищується, що призводить до ослаблення транспірації.

У водних рослин листки тонкі, механічна тканина й провідні пучки слабко розвинені. Слабкий розвиток провідних пучків зумовлений тим, що водні рослини поглинають речовини з води через клітини епідермісу, а майже повна відсутність механічних тканин — тим, що листя підтримується водою. У тканинах водних рослин добре розвинені міжклітинники, повітряні порожнини, що поліпшують газообмін і підвищують їх плавучість. У плаваючого листка продихи розташовані тільки на верхній його стороні, у зануреного листка продихів немає. Особливістю водних рослин є і розташування хлоропластів в клітинах епідермісу. Особливості будови листків водяних рослин: фотосинтезуюча тканина у них розвинена слабко в зв'язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну; у підводних рослин покривпа тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста; кутикула тоненька або її зовсім немає; у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини; у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, на верхньому боці багато про- дихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 м^а, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);судинних пучків мало.

• < Попередня
• Наступна >