Творчість українського письменника і літературознавця Василя Барки прийшла в Україну лише після проголошення незалежності. Біографія його складна, багата на події. Це і вчителювання на Донбасі, і захист у Москві кандидатської дисертації про стиль “Божественної комедії” Данте, і фашист­ський полон, і роки еміграції: спочатку — в Німеччині, по­тім — у США.

Творчий доробок Василя Барки вражає оригінальністю, новаторськими художніми пошуками, закоріненням у барокову поезію, фольклорну стихію, біблійні мотиви і символи. Його перу належать понад 20 поетичних збірок (“Шляхи”, "Цехи”, “Апостоли”, “Білий світ”, “Псалом голубиного поля”, “Океан", “Лірник'¹, “Царство” та інші), романи “Рай”, “Жов­тий князь”, “Свідок для сонця шестикрилих” (цей твір на­лічує понад дві тисячі сторінок), поема "Судний степ”, п’єса “Господар міста”, літературознавчі дослідження та есе.

Основні віхи життя і творчості 

16 липня 1908 р., в с. Солониці Лубенського повіту на Полтавщині в козачій родині народився Василь Очерет (Барка);
1928 р. вступ до Краснодарського педінституту (укра­їнський відділ);
1930 р. збірка поезій “Шляхи” ;
1932 р. збірка поезій “ Цехи”;
1940 р. захист кандидатської дисертації;

1941—1945 рр. участь у народному ополченні, поранення і полон, важка праця в Німеччині;
1950 р. переїзд до США;
1957 р. “Трояндний роман” ;
1959 р. збірка поезій “Океан” ;
1961 р. роман “Жовтий князь” ;
1988 р. поема “Судний день” ;
1998 р. відзначення 90-ліття письменника і 70-річчя його творчої діяльності.

11 квітня 2003 року помер  у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 

[1, c.129]