Як мати зозулею стала
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Було у однієї матері четверо дітей. Жінка ловила рибу і годувала їх. Та якось вона застудилася і злягла хвора. Лежить у ліжку, а дітей нема чим годувати. Вже у неї пересохло в горлі, мовила тихо:
- Діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, аби підвестися, а пити так хочеться.
- Немає у хаті води, - одказують діти.
- Візьміть дзбанок, - каже мати, - ідіть до річки та й наберіть.
Озвався старший хлопець:
- Я не маю чобіт, нехай іде сестра.
Мати до дочки:
- Піди, доню, принеси мені водички.
- Я не маю хустки завитися. Нехай іде менший.
Просить мати меншого сина:
- Піди, Івасику, принеси мені водички.
- Я не маю в що одягнутися, - одказує той.
Так ніхто і не приніс хворій матері води.
Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір’ям. А найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати вже стала зозулею, став кричати до братів і сестрички:
- Наша мати стає зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
Схопили діти хто що: дзбанок, горнятко, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать:
- Мамцю, мамцю, пий воду!
Та вона вже обросла пір’ям, стала зозулею, відлітає од хати:
- Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, діти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку...
А малі за нею бігли, бігли, збиваючи ноги до крові. І досі в лісах, на полях стелеться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих.
Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.