Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Як мати зозулею стала

Як мати зозулею стала

Було у однієї матері четверо дітей. Жінка ловила рибу і годувала їх. Та якось вона застудилася і злягла хвора. Лежить у ліжку, а дітей нема чим годувати. Вже у неї пересохло в горлі, мовила тихо:

-  Діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, аби підвестися, а пити так хочеться.

-  Немає у хаті води, - одказують діти.

-  Візьміть дзбанок, - каже мати, - ідіть до річки та й наберіть.

Озвався старший хлопець:

-  Я не маю чобіт, нехай іде сестра.

Мати до дочки:

- Піди, доню, принеси мені водички.

-  Я не маю хустки завитися. Нехай іде менший.

Просить мати меншого сина:

-  Піди, Івасику, принеси мені водички.

-  Я не маю в що одягнутися, - одказує той.

Так ніхто і не приніс хворій матері води.

Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір’ям. А найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати вже стала зозулею, став кричати до братів і сестрички:

-  Наша мати стає зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Схопили діти хто що: дзбанок, горнятко, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать:

- Мамцю, мамцю, пий воду!

Та вона вже обросла пір’ям, стала зозулею, відлітає од хати:

- Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, діти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку...

А малі за нею бігли, бігли, збиваючи ноги до крові. І досі в лісах, на полях стелеться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих.

Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.