Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Золоте павутиння

Золоте павутиння

Було це давно-давно. Надходило Різдво. У кімнаті стояла ялинка. На ній висіли золоті дзвіночки, срібні зірки, прегарні іграшки. Діти не бачили тієї ялинки, бо ще не прийшов час.

Але всі хатні тваринки її бачили. Бачив її кіт зі своїми котиками та песик. Навіть маленька миша, яка так боялася великого кота, вибігла на мить зі своєї нірки, щоб глянути на ялинку.

Але був хтось, хто не міг бачити цієї гарної ялинки. Це

- маленькі павучки. Вони жили у темних кутках на горищі та у льоху, але дуже хотіли побачити святкову ялинку. Пішли вони до Ісуса, Сина Божого, і сказали:

- Ісусе, Сине Божий! Усі можуть подивитися на ялинку, а нас не пускають до хати, і ми не побачимо ялинки!

Ісусові стало шкода павучків, бо то були добрі павучки. І він їм сказав:

- Завтра ви, павучки, побачите ялинку!

Рано-вранці на Свят-вечір, коли всі ще спали, він впустив усіх павуків до кімнати, де стояла ялинка. І павучки тихенько лізли звідусіль - з горища, з льоху, з коридорів - до теплої, ясної, чистої кімнати, де стояла ялинка. Був там і тато-павук, і мама-павучиха, і маленькі кругленькі павученята. Всі вони оглядали ялинку. Довго дивилися на неї і так тішилися! Потім вони вилізли на ялинку і почали оглядати кожну іграшку і золоті дзвіночки, і срібні зірки, і кольорові свічечки... А коли надивилися, полізли щасливі назад.

Тоді прийшов Ісус і глянув на ялинку. І що ж він побачив!!! Уся ялинка й усі прикраси були вкриті павутинням. Це павутиння звисало, як довгі нитки, з кольорових свічечок, зі срібних зірок, з золотих дзвіночків, з зелених гілок ялинки.

Ісус знав, що мама в цій родині не любить павутиння і не захоче, щоб воно було на різдвяній ялинці. Він доторкнувся до павутиння, і воно перетворилося на золото. А як засвітилася на небі перша зірка, гурт малих дітей вбіг до кімнати. Як же діти здивувалися, коли побачили, що вся ялинка вкрита золотими ниточками.

Відтоді на різдвяних ялинках завжди є золоте павутиння.