Сторінка 279

1.   У реченні використано (Г) персоніфікацію.

Сашко забіг за Галею Гоушецькою додому, і дорога до школи в цей день сміялась на сонці досхочу.

2.   Піратом польових просторів у повісті названо (Г) Сіроманця.

3.   Установіть відповідність.

1. Сашко - Д намагається вилікувати Сіроманця
2. Галя Грушецька - В збирає харчі в дорогу для друга й Сіроманця
3. Василь Чепіжний - Г позбувається купленої собаки
4. Петро Лях - А рятує в снігу Сіроманця

4.   Чим повість відрізняється від оповідання?

Повість на відміну від оповідання велика за обсягом, багато героїв, події відбувають на протязі довшого часу. На уроках української літератури в 5 класі вивчали повість «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» Галини Малик.

Оповідання — це невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу. Оповіданням властиві ознаки:

• прозова мова,
• невеликий обсяг,
• небагато героїв,
• розповідається про одну подію, яка відбулася за короткий проміжок часу.

Повість — великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями проміжку часу. Повісті бувають казковими, історичними, соціально-побутовими та іншими.

Повісті властиві такі ознаки:• прозова мова;

• великий обсяг;
• декілька або багато героїв;
• розповідь про події протягом тривалого або важливого за подіями проміжку часу.

5.   Як Сіроманець поневірявся на чужині в снігах?

Голодний і змерзлий Сіроманець поневірявся на чужині в снігах. Мені було дуже шкода старого вовка, приємно, що він давав собі раду, прикро, що з'їдав зайців.

6.   Як військові поставилися до Сіроманця?

Військові миролюбно поставилися до Сіроманця, нагодували, зробили житло біля лісосмуги. Андрійко близький до Сашка, адже теж дитина. Тому сприймає вовка без упередження, не має страху, співчуває і допомагає старій та незрячій тварині, і Сіроманець віддячує добром: рятує Андрійка.

7.   Як ви вважаєте, які Сашкові риси вдачі сподобалися Галі Грушецькій?

Галі Грушецькій не могли не сподобатися Сашкові риси вдачі. Особливо сміливість, коли вони з Галею зустріли Сіроманця на лісовій стежці. Також хлопець був добрим, співчутливим, цікавим, переживає за подругу в лісі, допомагає. Галя - звичайна дівчина, відмінниця. Вона товариська, щедра, ділиться яблуками з Сашком, хоче показати, що смілива, разом з хлопцем вирішила повертатись додому через ліс, у дівчинці Сашко зустрів однодумця, вона готує харчі в далеку дорогу для друга.

8.   Чим близький вам Сашко?

Сашко близький тим, що любить тварин, цікавий, хоче багато знати. Я не можу схвалити вчинок, коли хлопець сказав, що на фотографії Сіроманець, адже Чепіжний продовжить полювати на тварину. Також, напевно, недобре, що Сашко пропускає уроки.

9.   Завершіть прислів’я: «Скільки вовка не годуй.». Хто частину цього прислів’я промовляє в повісті?

«Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться». Частину цього прислів'я в повісті промовляє дядько Чепіжний. Так не можна сказати про Сіроманця, оскільки старий вовк не причиняв більше зла людям, повернувся до Сашка.

10.  Чого навчає читачів повість М. Вінграновського «Сіроманець»?

навчає читачів любити природу, гуманно ставитися та допомагати беззахисним тваринам, бути добрим.

11.  Охарактеризуйте Сашка й Василя Чепіжного за таким планом:

Хлопця звати Сашком. Він звичайний школяр, йому дванадцять років. Допитливий, непогано вчиться, не забуває виконувати домашнє завдання. Він виділяється тим, що любить ходити до школи лісовою стежкою, спостерігати за природою, прислухатися до лісових звуків. Має світлу душу, співчуває та допомагає беззахисному вовкові, переживає. Дуже сумує, навіть вчитися почав гірше, місця собі не знаходив, бачив сумні сни, коли Сіроманець змушений був далеко втікати від переслідування. Відстоює справедливість, говорить правду про дядька Чепіжного, котрий повбивав усіх вовків і переслідує Сіроманця. Хлопчик робить сміливі вчинки. Сашко невеликого зросту, але спритний, у мороз „засунув шапку у кишеню”, „скинув на сніг кожушину", „махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг” не звертає увагу на холод і пролазить у кузню, розрізає зав’язки і сприяє Сіроманцю звільнитись з полону. Ставить тварину в один ряд з немічною старою людиною, подався у далеку дорогу, щоб вилікувати незрячого вовка. Мова героя наповнена лагідними словами: вовчику, лизунчику, Сіроманчику. Сашко розмовляє з твариною як із другом. У багатьох розмовах вчувається розсудливість  і що, його треба, виходить, убивати", "так він живий і йому треба жити", смуток за поведінку дорослих, що не хочуть зупинити дядька Чепіжного, де ж нечесно - він один, а їх онде скільки ". Він мріє, щоб вовк жив у них дома і дивувався, що його бажання не можуть зрозуміти дорослі, коли виросте, вирішив бути лісником. Сашко мені подобається своєю сміливістю, чесністю, добротою, щирістю. Це відчув, навіть, вовк, який став його другом і не раз повертався до Сашка.

У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив", ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю". Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.

12.  Який фрагмент другої частини повісті найромантичніший?

На мою думку з другої частини повісті дуже романтичний епізод: Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв Сіроманець! Високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима.

—    Здрастуй... — самими губами сказав йому Сашко.

Сіроманець плакав. Великі срібні сльози котилися по його морді й падали на пісок під лапи. Сашко обійняв його за шию Вовк плаче, немов людина, справдилися сподівання Олеся, повернулася надія.

Домашнє завдання.

1.   Напишіть власне закінчення повісті «Сіроманець»

Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному. Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин. Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.

2.   Знайдіть прислів’я та приказки про вовка, випишіть їх.

І вовк свої вовченята любить. (Так), Вовка в кошару не впускай.(Ні), Вовк в овечій шкурі.(Ні), Нюхом вовк ситий не буде.(Так), Вовком орати не будеш.(Ні), У кого серце вовче, той їсть кого хоче. (Ні), Вовка боятися - в ліс не ходити. (Так), Скільки вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться (Ні), Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде. Вовк линяє, а вдачі не міняє. (Так)

1. Установіть відповідність.

• < Попередня