Breadcrumbs

Ви тут: Home Світова література Статті з зарубіжної літератури Ліризм і філософічність поезії Омара Хаяма

Ліризм і філософічність поезії Омара Хаяма

План:

  1. Філософська наповненість рубаї Омара Хаяма
  2. Означення життя за  Хаямом
  3. Риторичні запитання, контрасти та образи фольклору в рубаї поета
  4. Філософські роздуми про вічний рух життя.

Омару Хайямуналежить чи не перше місце з-поміж найвідоміших поетів Сходу, яких читають у всьому світі.

Рубаї (чотиривірші) поета — роздуми про сенс людського життя, про незахищеність людини перед долею і часом, про красу скороминущих хвилин радості. Кожний чотиривірш Хайяма вражає своєю філософською глибиною та людською мудрістю. В одному із рубаї поет пише: «Мене всі недруги філософом звуть», але сам поет оцінює себе інакше:

Я тільки й знаю, що знання шукаю,

В найглибші таємниці проникаю.

Я думаю все сімдесят два роки —

І бачу, що нічого я не знаю.

Одна із тем філософських рубаї Омара Хаяма — пошуки свою місця в житті. Життя за Омаром Хайямом— коротка мить серед вічності, неоціненний Божий дарунок. Тому не можна його марнувати, жити неправедно й несправедливо. Людині дано багато осягнути розумом, а ще більше - таємниць. Людська душа може нести добро і зло, тому вона одночасно буває і мізерною, і величною.

Ми — сонце щастя й горя океан.

Злі й добрі ми, завершені й нікчемні.

Поет закликає цінувати кожну мить життя й не сумувати з приводу його скороминучості.

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі.

Що вмерти мушу я. що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба;

Боюсь неправедно прожити на землі.

Рубаї Омара Хаяма побудовано на контрастах: догми релігійного вчення зіштовхуються з реаліями грішного земного життя, щоб пройти перевірку в чорнилі людського допитливого розуму. Поет ставить риторичні запитання, сповнені неприхованої життєствердної іронії, які не потребують остаточної відповіді.

Багатства прагнеш ти. ..

Та чи в багатстві суть Короткого життя?..

Чому оплакуєш майбутні знегоди.

Даремно завдаєш душі і серцю шкоди?

Омар Хаям широко використовує характерні для персько-таджицького фольклору образ гончара та символ гончарного кола, які лаконічно передавали вічний колообіг буття.

Хаям говорив, що чекати на щастя в потойбічному житті в нагороду за благодіяння, звичайно, потрібно, але людина не повинна відмовлятися від радощів та утіх за життя. Поет вважав: не можна гаяти ні хвилини, нехтувати жодною можливістю, щоб отримати свою міру щастя.

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

У творах Омара Хайяма звучать філософські роздуми про абсолют ний закон буття — вічний і неперервний рух.

І юних, і старих — всіх поглинає час,

І невеликий нам дасться днів запас.

Ніщо не вічно тут: ми підемо так само.

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

Поет славить колообіг у природі: із праху знову зростає життя. Омар Хаям вважає, що людина не зникає після смерті; глина, з якої виліплені чаші для вина і глечики, цегла у стінах будинків, пісок під ногами — есе це могло бути людиною.

Купив я глечика у гончара в крамниці.

І він одкрив мені предивні таємниці.

Він мовив: «Був я шах, мав щирозлотий келих —

І став я глечиком для кожного п'яниці.

У своїх рубаї Омар Хаям закликає насолоджуватись життям, адже нікому не відомо, чи є він — рай, який обіцяють церковники:

Так мало радості в цьому земному колі!

Тож не схиляй чола, будь веселим і в неволі!

Отже, поезії Омара Хайяма пройняті гуманізмом, оптимізмом, радістю буття, епікурейством — закликом до насолод, радощами життя, філософським усвідомленням його плинності.