Breadcrumbs

Ви тут: Home Світова література Китайські народні казки Чому сова кричить тільки вночі

Чому сова кричить тільки вночі

Захотілося якось лісовій горлиці погуляти. Йде вона стежкою поміж деревами, а назустріч їй рогата сова з великим вузлом на спині.

—    Куди це ти зібралась, сестрице? — питає горлиця.

-   Та от вирішила в інше місце переселитись,— відповіла сова,— хоч на західній околиці лісу дупло в мене було затишне, і мишей та жаб там удосталь.

—    То навіщо ж переселятись?

Ображають мене там,— сказала сова. — Бачиш, людям мій голос не подобається. Кажуть: гидко слухати, хоч вуха затуляй. А хлопчаки, як побачать мене, починають камінцями кидати. Одного разу мало лану не перебили. От і доводиться на старість залишати насиджене місце і шукати нового щастя. Хоч не часто, а все таки кортить часом заспівати пісню. Хіба ж без цього можно жити?

—    А голос у тебе справді, сестрице, неприємний? — поцікавилася горлиця.

—   Та де там! Він у мене гарний, сильний,— відповіла сова,— ось послухай-но.

Сова широко роззявила дзьоб і оглушливо закричала:

—  Пу-у-гу! Ух-у ух!

Горлиця аж підскочила від несподіванки.

—  Голос у тебе справді сильний,— згодилась вона. — Але я тобі, сестрице, ось що скажу: даремно ти переселяєшся. І на східній околиці лісу твій го лос мало кому подобатиметься. Постарайся краще навчитись інакше співати.

Сова подумала, подумала і мовить:

—  Твоя правда. Спробую.

Подалася вона назад до свого затишного дупла. Але виявилося, що навчитись інакше співати непросто. Пробувала сова і так і сяк. Співала то голосно, то тихо, то протяжно, то коротко, то високим голосом, то низьким. Проте, хоч як старалась, а все виходило на один лад. їй самій власні пісні подобались, а людям ні.

От сова і вирішила співати тільки вночі, коли люди сплять.