Breadcrumbs

Ви тут: HomeСвітова літератураЯпонські народні казки Біб, соломинка та вуглинка

Біб, соломинка та вуглинка

Жила собі колись бабуся.

Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді.

Трохи згодом дивиться — біб уже розм’як і набух. Бабуся заходилася пересипати його в казанок — одна зернина впала на землю й покотилася у куток саду.

«Добре, що тільки одна зернина випала»,— подумала бабуся й пішла по солому на розпал.

Раптом дмухнув вітер — і одна соломинка полетіла до бобу.

«Добре, що тільки одну соломинку понесло з вітром»,— подумала бабуся й почала варити біб.

Як розпалила вогонь, з нього випала червона вуглинка й покотилася до бобу та соломинки.

Через якийсь час біб, соломинка та вуглинка вирушили на прощу до храму Теє.

Ідуть та йдуть, аж бачать — перед ними річечка.

— От тобі й маєш! — промовили біб та вуглинка.

—  Не журіться, я — найдовша, а тому буду мостом. Ви перейдете й мене перетягнете,— сказала соломинка й перекинулася одним кінцем на протилежний берег.

Перший хотів іти через місток біб. Але вуглинка закричала:

— Я перша! Я перша!

— Ні, я перший! Я перший! — заперечив біб.

— Та не сперечайтеся! Визначіть першого жеребкуванням! — порадила соломинка.

Біб і вуглинка послухалися.

—  От бачиш — таки на моє вийшло! — сказала вуглинка і ступила на соломинку. Та ненароком глянула вниз — і голова в неї пішла обертом, бо вона страх не любила води. Ноги в неї задерев’яніли, вона не могла й кроку ступити.

—  Іди! Чого стала? — підганяла її соломинка. Бо вона не зносила жару.

Але вуглинка стояла як укопана.

А тим часом соломинка загорілась і переламалася посередині.

Бовть! — і вуглинка з соломинкою попадали у воду.

Біб спостерігав цю пригоду, та й ну сміятися:

— Ха-ха-ха!..

Так реготав, що шкурка на животі у нього луснула,

— Ой, болить! Ой, болить!..— простогнав він.

Мимо йшла дівчина.

— Що сталося? — запитала вона.

—  Капосна вуглинка впала в річку, а я сміявся, і в мене луснув живіт.

— Як мені тебе жаль! Проте не треба сміятися з інших.

Дівчина роздобула голку з чорною ниткою і зашила бобові живіт. Кажуть, тому й досі на ньому видно чорну смужку.