Breadcrumbs

Ви тут: Home Світова література Японські народні казки Горобчик Одрізаний Язичок

Горобчик Одрізаний Язичок

Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшов у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.

Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заходилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалити, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.

— То це ти з’їв крохмаль?! — розгнівалася баба і, схопивши ножиці,

відрізала горобчикові язика.

Увечері повернувся додому дід із оберемком дров на спині.

—  Ото втомився. А як там мій горобчик поживає?

І дід рушив до клітки.

Тоді перелякана баба призналася:

—  Він з’їв крохмаль, а тому я відрізала йому язик і випустила.

—  Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?

Дід узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.

Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.

—  Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — розпитував він, блукаючи по бамбуковому гаю.

—  Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

—  Ось я тебе і знайшов! — зрадів дід, коли натрапив у густих заростях на гарненький будиночок.

Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому назустріч і вклонився.

— Дідусю, пробач, що я вчора з’їв крохмаль! — мовив він.

—  Та нічого. Біда тільки, що стара так жорстоко з тобою вчинила.

Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.

—  Будьте як удома! Будьте як удома! — припрошували вони.

Діда пригощали смачними стравами, співали йому пісень, розважали танцями. Він так розвеселився, що мало не забув про свій дім, і підвівся лише тоді, як стемніло.

Горобці винесли дві скриньки і сказали:

—  Ось важка, а ось легка скринька. Беріть ту, яка подобається.

—  Я старий і краще візьму легку,— відповів дід, рушаючи в дорогу.

Повернувшись додому, він відкрив скриньку й не повірив власним

очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.

—  Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула баба і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.

—  Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — питала вона.

— Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

Незабаром баба опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.

— Ласкаво просимо! Заходьте!

—  Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла баба, оглядаючись навколо.

Горобці винесли дві скриньки.

—  Ось важка скринька, а ось легка. Беріть ту, яка вам до вподоби.

—  Я беру важку.

Баба завдала скриньку собі на спину й рушила додому.

Заточуючись,— адже скринька була дуже важка,— вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку — так утомилася.

«Перепочину трохи й гляну на монети»,— вирішила баба й поставила скриньку на землю.

—  Ой!..— закричала баба, коли, відкривши скриньку, побачила: з неї повзуть вужі, гадюки, сколопендри.

Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала: «Рятуйте! Рятуйте!»