Перший урок 2013-2014 навчального року

Перший урок 2013-2014 навчального року буде присвячений 1025-літтю хрещення Русі.

Сценарій Першого уроку 2013-2014

Учитель:
Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов’їна?
То все на щастя, на добро
То наша рідна Україна!

Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми проводимо захід, присвячений 1025-річчю прийняття християнства в Київській Русі.
Християнство – одна з давніх світових релігій, яка виникла в І ст. нашої ери в Палестині. Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа – Андрій Первозванний.

У мене в руках священна книга – літопис «Повість временних літ», яку написав Нестор Літописець. Що ж сповіщає нам Нестор?
«Понад морем Руським учив святий апостол Андрій, – починає свою розповідь Нестор. – Він був учнем і послідовником Ісуса Христа. Бог першим покликав його в ряди апостолів. Звідси й ім’я – Андрій Первозванний. Він проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і землю, на якій з часом виник Київ. …І в’їхав в устя Дніпра і звідти поплив угору по Дніпру. І сталося, що він затримався на березі біля підніжжя гір і на другий день встав і сказав учням, що були з ним: «Бачите ці гори? На цих горах засіяє Божа благодать: тут має постати великий город і многі церкви Бог має здвигнути». І увійшов на ці гори, благословив їх і хрест поставив, і помолився Богу, зійшов з гори тої, де опісля постав Київ».
Уявіть, що в нас із вами є машина часу, тож зараз ми зможемо переміститися в середньовічний Київ, почути гомін віків, зустрітися з Великим київським князем Володимиром. Але щоб потрапити до «міста Володимира», спочатку нам треба пройти Золотими воротами, «містом Ярослава». Отож спробуємо.

1-й учень:
Дзвони б’ють. Софія княжа молиться,
Мідний гук прославши по землі.
То гучніше на міських околицях
Молотками дзвонять ковалі.

2-й учень:
У гарячих горнах криця плавиться,
Стигне в формах злото і срібло,
Від давен у Київ-граді славиться
Нелегке і хитре ремесло.

3-й учень:
Весь Поділ під цеховими знаками,
Стук робочий в кожному дворі,
Сукновали ген за кожум’яками,
За чоботарями – гончарі.

4-й учень:
Гомін аж на гору котить хвилями,
Понад валом падає в рови,
Де боками зблискуючи білими,
Тереми здіймаються й церкви.

Учитель:
Ось нарешті ми біля палацу князя Володимира. Прийшли ми сюди в урочистий день. Бо князь готується прийняти нову віру. Подивімось, як це відбуватиметься.

Сцена. На троні князь Володимир.

Дружинник:
Великий княже! Прийшли до тебе болгари, віри магометанської.

Князь: Клич їх до палацу.

Болгарський посланець:
Вітаємо тебе, Великий Владико Руської землі! Цар наш бажає тобі миру і здоров’я. Віра наша від пророка Мухаммада. Книга священна наша – аль-Кітаб (Коран), у ній вся наша сила і мудрість. Віра наша закликає єдиного бога шанувати, любити свою землю, бути справжнім воїном, шанувати свою родину, працю і закони батьків своїх.

Володимир:
А що забороняє Ваша віра?

Болгарський посланець:
Не можна їсти свинини, не можна пити вина.

Володимир:
Коли на Русі народжується людина, всі за традицією вином цю подію зустрічають. Свято якесь – теж народ любить весілля за столом. В останній путь проводжають померлого чи воїна загиблого – теж добре слово за келихом треба сказати. Буду міркувати про вашу віру, а поки що відпочивайте, славні посли болгарські.

Дружинник:
Прийшли до тебе, князю, посли німецькі.

Володимир:
Вітаю Вас, посланці німецькі! У чому ваша віра?

Німецький посланець:
Вітаємо тебе, Великий Київський княже. Багато чули ми про твої славні перемоги над лютими варварами. Вітання тобі від Папи Римського, царя над усіма нами. Наша віра – світло, кланяємося Богу єдиному, що сотворив небо, і землю, і зорі, і місяць, і все що дихає. А ваші боги – дерево.

Володимир:
А яка заповідь ваша?

Німецький посланець:
Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть – все на славу божу. Світлий Папа передає тобі княже, якщо ти пристанеш на католицьку віру, то зробить тебе королем руським.

Володимир:
Батько мій, славний Святослав, і так був королем руським. Здобував собі землі і городи мечем, здобуду й я. Проведіть послів шановних до палацу, а я ще думати буду.

Дружинник:
Посли до тебе, княже, з самої Хозарії.

Хозарський посланець:
Вітаємо тебе, Великий княже. Довгий і небезпечний шлях пройшли ми, щоб уклонитися тобі і розказати про нашу віру. Чули ми, що приходили до тебе болгари і німці, і кожний славив віру свою.

Володимир:
А в чому віра ваша?

Хозарський посланець:
Віра наша іудейська. Господь зробив нас народом обраним. У містах наших великий спокій, бо поруч стоять синагоги, храми православні і мечеті. А суботу зустрічаємо ми з вином і Бога славимо.

Володимир:
А де народ ваш живе?

Хозарський посланець:
Дванадцять колін ізраїлевих розсіяні по землі.

Володимир:
А нам, русичам, єдина і сильна держава потрібна. Відпочивайте, шановні посли. Проведіть гостей до палацу. А ти, філософе, що скажеш?

Філософ:
Послухай мене, Великий княже. Був я у греків і дивився, як народ їхній молиться, як церкви їхні золотом сяють. І не розумієш, чи на землі, чи на небі ти перебуваєш. Немає у світі краси такої. Бабцю твою, Ольгу, в народі мудрою називали. Прийняла вона віру христову, православну в Царгороді, бо добре знала: у ній і сила, і правда, і закон великий. Приймеш віру православну, і буде тобі вічне царство і вічне спасіння.

Володимир (устає з трону):
Люди мої, одвіку ми молилися богам Перуну, Даждьбогу, Велесу й Стрибогу. Але тепер інший Бог дасть нам рятунок – той Бог, що захищає багатого і убогого, князя і смерда. Той Бог, що дарує життя вічне, радість і щастя. Ім’я цьому Богу – Христос.

Учитель:
Так 988 року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим духовним, книжним і яскравим життям.

1-й учень:
Християнську вніс ти віру
У народ – мов цвіт обнови.
Що красив нам нашу землю
Світлом правди і любови. І побивши печенігів –
Жив з сусідами у згоді;
Лад поширював в державі
І добробут у народі.

2-й учень:
Ти зібрав всі руські землі
Від Кавказу по Карпати –
І від моря аж по Волгу
Став «Великий» панувати.

3-й учень:
Ти віддав в громаді владу
Всім найстаршим громадянам.
Сам став зверхнім судією
Й опікуном всім підданим.

4-й учень:
Всі вдоволені, щасливі.
А багатство і добро
Все несе й несе у Київ
На човнах своїх Дніпро.

5-й учень:
Щонеділі виїжджає
Валка з княжого двора
З хлібом, салом, м’ясом, медом
Повна всякого добра.
«Хто убогий, хто каліка,
Хто сьогодні ще не їв,
Йдіть, нещасні, поспішайте,
Приступайте до возів!»

6-й учень:
Тихо-мирно дні останні
Володимир доживав,
Будував церкви і школи
І за ладом доглядав.

Учитель:
І народ за серце й розум
Свого князя шанував:
«Красним сонцем» України
Володимира прозвав.
І Великий Володимир
Ще і досі не умер:
За його думки великі
Люди борються й тепер.

Учитель:
Шановні учні, наше свято добігає кінця. Дякую всім за чудову зустріч. Нехай Господь оберігає Вас, Ваші родини, дарує мир та благословення всім нам!

Джерело: http://ippo.org.ua/

• < Попередня
• Наступна >