Дихання осені
- Деталі
- Категорія: Твори
- Останнє оновлення: 11 січня 2014
- Автор: admin
План
- Непомітно підкралася осінь.
- Осінь-художник.
- Поля і сади.
- Дихання осені.
День йшов на спад. Повіяло холодом, і ліс засумував, зітхаючи про літо. Наближалася невблаганна осінь, і сонце повільно згасало їй назустріч, а небо хмурилось і темніло.
Осінь оспівана природою в буянні фарб. Юна осінь, не зачеплена тліном прийдешньої зими, потопає в золоті і багрянці листя. Вона щедро сипле свої багатства під ноги, устеляючи різнобарвним килимом алеї та сквери, тут і клен і дубовий лист, що почав в'янути, і точені липові кахлі, - вся палітра червоно-жовтого свята, ще зігрітого сонцем.
Наливні ріллі та плодові сади чекають мозолястих селянських рук, звільнення від тяжкої ноші дозрілих колосків і плодів, щоб, струснувши себе сліди літніх праць і дорослішання, перетвореннями і без нічого увійти в зимову сплячку.
З чого починається осінь? Вона стукає нам у вікно, трохи змерзла від перших нічних заморозків. Вона малює на листях химерні візерунки тліну і в'янення, і кружляє їх, пускаючи по повітрю, запускаючи в небо, засипаючи землю. Вони летять і падають, - яскраві листівки-привіти осені, а вона все ближче, літо втирає сльози в останньому теплом дні і відступає. Приходять дощі і смуток.