Друг пізнається в біді
- Деталі
- Категорія: Твори
- Останнє оновлення: 08 січня 2014
- Автор: admin
План
- Друзі.
- До свого села - пішки.
- Прийшла біда.
- Зрада друга.
- Сміливість Вані.
- Прояв винахідливості при порятунку друга.
- Позбавлення.
- Приклад справжньої дружби.
Іванко, Сергійко і Петя були друзями. Петя навчався у сьомому класі, а Ваня і Сергійко - у п'ятому. Молодші хлопчики дуже поважали Петю, тому вважали його своїм лідером, у всьому слухалися. Він їм здавався самим сильним і розумним. Іванко з Сергійком навіть негласно змагалися, хто кращий друг для Петі, хто ближче і дорожче.
В один прекрасний день шкільний автобус, що розвозив дітей по навколишніх селах, не прийшов у призначений час. Сергійко, Іванко і Петро вирішили більше його не чекати і пішли пішки до свого села, а йти треба три кілометри. Хлопчаки вирішили зрізати дорогу і піти через зарослі поля і переліски. Всі троє йшли з упевненістю, але обережно: по краю дорога переходила в болото.
По дорозі Петя розповідав друзям про свій рекорд, отриманий на уроці фізичної культури: він дванадцять разів поспіль підтягнувся на перекладині! Іванко з жалем поглядав на свої тоненькі ручки, а Петя з непідробною гордістю показував свої біцепси товаришам. Несподівано Сережа зійшов зі стежки, влучив у болото і воно стало швидко його засмоктувати.
Іванко з Петром злякалися. Вони тут же стали вживати дії з порятунку друга: тягнули до нього руки, але ніяк не могли дістати Сергійка. Всім було дуже страшно, тому що Сергійка болото засмоктувало, як живе чудовисько. У хлопчика вже не було сил кричати, він з благанням дивився на товаришів.
Петя тихо шепнув Вані: "Підемо звідси, ми йому вже нічим не допоможемо". Ваня знайшов у собі мужність і відмовив Петру. "Ні!" - Закричав він і залишився з Сергійком. Що ж зробити для порятунку? Хлопчик одним ривком скинув чоботи з ніг, зняв штани, накрутив одну штанину на руку, а другий кинув знесиленому Сергію. Той зміг тільки кивнути з вдячністю, потім вчепився за "канат" зі штанів, але сили відмовляли йому. Іванко ліг у холодну рідину болота, щоб зручніше було тягнути друга.
Більше вони нічого не пам'ятали. Чи не пам'ятали і те, як Сергійко опинився на березі. Змерзлі й брудні, вони сиділи на стежці і то сміялися, то плакали.
А що ж хвалько Петя? Він зовсім поник, перестав хвалитися, розпускати крила. Відтоді Петро намагається не зустрічатися з Іванком і Сергійком, а в шкільному автобусі сідає далеко від "друзів - не розлий болото" - саме так після трагедії стали звати хлопчиків. Напевно, такі екстремальні ситуації в житті потрібні, щоб по-справжньому розпізнати справжніх друзів.