Чи Гоголь український письменник ?

Деякі стверджує, що: — тому, що М. Гоголь писав свої твори по-російськи, він не може бути українським пись­менником — він, М. Гоголь, є російський письменник. Письменницький твір складається із двох рівнів:

1) мова, в якій він с написаний.

2) зміст (дух, ідея твору) про що він гово­рить, на чиїй стороні є серце письменника.

Бо що нам з та­кого українського твору (себ­то твору, писаного українсь­кою   мовою), зміст якого є во­рожий нам? Тут очевидно ви­ринає питання, чи кожен твір, написаний українською мовою, є українським, твором, а той, що його написав, є українським письменником? Напр. ро­сійські більшовики змушували писати про „Соціалістичний зміст” у національній формі не тільки українських письменни­ків, але також чужинців, які перебувають на Україні і які воліли б писати і по-російськи, ніж українською. Вони див­ляться на письменників, як на своїх агітаторів, які мають служити більшовицько-російській державі. Чи ті письменники є теж українськими ? Напевно не всі, а ті, в яких творах крім української мови с ще і україн­ський дух, а як це чужинець — прихильність до українського народу.

Про приналежність твору до одного народу не рішає ви­ключно його мова, бо і закля­тий ворог може писати твори у мові даного народу на зни­щення цього народу. Тут му­сять бути обидві умови: мова та зміст, з перевагою останньої, себто можуть існувати такі випадки, коли ми зачисляємо даний твір, написаний чужою мовою, таки до письменства  якогось народу. За прикладами далеко не треба шукати: чи ї письменство західноєвропейських народів середньовіччя є латинське (бо писане латинською мовою), чи приналежне до тих народів, з яких вийшли дані письменники, що їх написали ? Або: чи Гавс, один з найбільших світових математиків, як написав свою «Аритметику» латинською мовою, і був німецьким математиком?

Якби ви сказали, що ні, то ви зробили б собі з німця ворога. Або візьмімо приклади із старого українського письменства до Котляревського: яка мова їх

творів? Не українська. Чи ми їх відрікаємося, мовляв, це не українські письменники ? Ні, ми їх не відрікаємося: вони були українцями і писали чужою  мовою про наші справи.

Якою мовою писані всі повісти Тараса Шевченка? Ро­сійською. Як би хто нам сказав, що Шевченко був російсь­ким письменником, ми образилися б. Ми поправили б його:  Шевченко був українським письменником, що писав по-російськи свої повісті. Тут очевидно замість письменником ліпше підходило б діячем. Або Історія Русов, написана по-російськи, а яка мала великий  вплив на Шевченка та його сучасників. Чи її, невідомий нам автор, теж був російським історичним письменником?

3 цих прикладів бачимо, що не так давно європейські народи почали писати своєю рідною мовою. Слово о полку Ігоря написане не українською мовою, але ми ним гордимось, як доказом минулої слави наших предків. «Тарас Бульба» Миколи  Гоголя своїм духом стоїть побіч Слова о полку Ігоря. Його  можна читати у кожному віці і ніколи він не сприкриється. Коли то читаєш ці місця його, де козаки кидаються у бій та гинуть. заявляючи свою любов  до України, а не до Малоросії —ти не схочеш вірити, що Гоголь, козацький нащадок, не був свідомий своєї праці, наслідків цієї праці, добрих наслідків для нас. Є два роди людей: один рід — це той, що голосно кричить про свою вірність Україні, нічого не даючи у — це дармоїди. Другий рід людей, це мовчазливі на словах, а голосні у своїх вчинках для і українського народу. Гоголь  належав до цих других. Ми очевидно воліли б, щоб він був писав по-українськи, тоді ми у мали б два Шевченки: в поезії у Тараса, а в повісті Миколу. Шевченко жив з малярства, мав фах, а поезія була його другим заняттям, з якого він не  вижив би. Гоголь був тільки  письменником, він жив із своїх  творів, писаних російською царською. Коли б писав українською, був би не вижив. Це має було головною причиною, чому він писав по-російськи. Українське письменство щойно ставило свої перші кроки та  мало з тої причини малий круг  читачів. М. Гоголь, ступивши на свій шлях, чим довше, тим  дальше віддалявся від свого пня, душі українського народу; він перестав писати на українські теми. Це було причиною того, що він почав маліти та вкінці попав у напівдушевну хворобу, помираючи в молодому віці.

Чи Гоголь був українським  письменником? Це тяжко доказати, але ми, українці, можемо поставити друге питання: Чи Гоголь був українським пропаґатором (діячем) серед росіян. серед українців, що говорили російською мовою? Тут і уже легко нам відповісти: його твори про Україну захоплюва­ли та будуть захоплювати не тільки українців, але також і чужинців.

Тому, що Гоголь — це світо­ва величина письменника, ми не сміємо з легкої руки робити з нього дарунку чужому наро­дові, мовляв, він не українсь­кий письменник! Бо ж припус­тимо, що він не український письменник, то чи ж він не вар­та цього, щоб ми його не згадали хоча б за його діяльність серед чужин­ців у нашу користь?

Ми є свідки, як інші народи не раз змагаються за своїх великих синів, напр. поляки і німці за Коперника, який писав по-латині. Коли б вони мали так, як ми у М. Гоголі, вони ніколи не розводилися б над тим, чи Гоголь був їх пись­менником, чи ні. Тут мова йде не про письменника, тут мова мовиться про те, що Гоголь ви­йшов з українського народу, писав про українську минув­шину: через його твори наш нарід прославився і тим здо­був вплив на світове письмен­ство. Як ми його відкинемо, ми самі собі пошкодимо.

Степан Нич. Газета "Свобода" №303 від 29.12.1951

• < Попередня