Жанрово-стильова поліфонія сучасної української літератури. Творчість Оксани Забужко. Художня своєрідність «Казки про калинову сопілку»

Особливістю літератури кінця минулого століття є розширення жанрового та стильового спектрів, через що художню творчість називають полістилістичною. І справді, у літературі в цей період співіснують різні жанри: детектив, історичний роман, фантастика тощо. Щодо мовного оформлення суч. творів, то мова є різновимірною. Трапляється й висока, поетизована лексика, але найчастіше автори-постмодерністи послуговуються низьким стилем, вживають навіть нецензурні вислови й суржик. Виокремлення «постгесіанського» і «постборхесівського» періодів в укр.постм., на думку Т.Гундорової, тактично було важливим для 90-х, коли в літ-рі з’явилося нове покоління, яке прагнуло заявити про власну окремішність. Однак поза цією прикладною метою поділ на генерації виглядає штучним. Тому вона об’єднує «вісімдесятників» і «дев’яностників», акцентуючи на таких явищах, як «карнавальний» варіант українського постмодернізму групи «Бу-Ба-Бу», «риторичний апокаліпсис» Ю.Іздрика і Т.Прохаська, «метафізичний апокаліпсис» С.Пашковського, феміністичний постмодернізм О.Забужко й неоавангард 90-х (С.Жадан, А.Бондар, В.Цибулько).

Яскравою постаттю  сучасною літератури є Оксана Забужко. Її творчість  Оксана Забужко творить власний простір, власний міф - міф про жіночий простір, де жінка є самодостатньою, здатною виконувати ролі, закріплені соціальною практикою за чоловіком. Але основа цього міфу - відповідь на питання про місце та призначення людини на землі, ієрархію усіх речей та явищ.

Роман «Польові дослідження з українського сексу» - один з найпомітніших творів української літератури останнього десятиліття (вийшов друком у 1996 р.). Цей твір - своєрідний щоденник особистого життя талановитої української письменниці, яка була змушена виїхати за кордон через занадто сильний контраст між внутрішнім світом та реаліями життя на Батьківщині. Головна героїня «Польових досліджень з українського сексу» - це особистість сильна, цільна, горда, з різнобічними інтересами і тонким розумінням мистецтва.

Інший відомий твір письменниці – це «Казка про калинову сопілку» - повість-притча, повість-міф, повість-метафора, сповнена символів, алегорій, образно-філософських понять і виконана з використанням розкішного фольклористичного матеріалу. У повісті, написаній за мотивами народної казки про сестровбивство, Оксана Забужко досліджує вічні питання, що споконвіку хвилюють людину: звідки проростає зло в нашій душі? Жіноча версія легенди про Каїна й Авеля обертається напруженою психологічною драмою. У повісті-інтермедії «Казка про калинову сопілку» розповідається, як у звичайній сільській родині з’явилася на світ дівчинка з маленьким багряним серпиком на лобі. Своїм твором авторка вводить нас у світ традицій, пов’язаних з народженням дитини, обрядом сватання. У «Казці» зображені також громадські стосунки між членами селянської общини, коли всі один одного знають і намагаються прищепити дітям загальноприйняті уявлення про життя.

Важливу роль у повісті має образ місяця - мовчазного споглядача людських доль.

У повісті всі події подаються через внутрішнє сприйняття головної героїні, тому серед портретних характеристик найчастіше трапляється опис очей, адже саме вони розкривають внутрішній світ і стан душі людини.

Пісні, використані у творі, відіграють значну смислову та композиційну роль. Вони підкреслюють емоційний стан героїв, поглиблюють внутрішній світ і стан душі людини. Надзвичайно мудро використано письменницею народний символ калинової сопілки. Адже в давнину калину завжди саджали на могилах загиблих, її червоні ягоди нагадували краплі крові.

• < Попередня
• Наступна >