Breadcrumbs

Ви тут: HomeСтатті Лірика І. Франка. Основні поетичні збірки та мотиви. Художня специфіка збірки «Зів’яле листя»

Лірика І. Франка. Основні поетичні збірки та мотиви. Художня специфіка збірки «Зів’яле листя»

Франко є автором 10 книг віршів, які видані за життя і до складу яких увійшло ще понад півтисячі окремих творів. Франко як поет експериментує з усталеними канонічними формами віршування («вольні сонети», «тюремні сонети», «тріолет», «буркутські станси») і стилями (у циклі «В плен-ері» застосовує імпресіоністичний спосіб опису), і з традиційними фольклорними жанрами веснянки, пісні, думи, які наповнює новим психологічним змістом («Веснянки», «Осінні думи», «Скорбні пісні»). Іноді до своєї поезії він додавав цитати зі Святого Письма — Псалтиря, Книги пророка Єремії, з пам'яток давньої української літератури, зокрема «Слова о полку Ігоревім» (цикли «На старі теми»). Він також брав певні назви й елементи в античних джерелах ( «Semper idem»). Він не боявся експериментувати з формою вільного вірша (цикл «Вольні вірші»). У його зрілій поезії переважають морально-етичні сюжети («Мій Ізмарагд», «Давнє й нове»), психорефлексійні настрої («Із днів журби») та філософсько-гуманістичні роздуми («Semper tiro»).

Зразком інтимної лірики Франка є поетична збірка «Зів’яле листя». Сам автор визначив її жанр як ліричну драму. Поезія є частково автобіографічною, там згадуються моменти з біографії Франка, у цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка) через тяжкі обставини особистого життя, зокрема нерозділеного кохання. У збірці він структурує поезію за циклами, збірка складається з 3х частин або «трьох жмутків», які символізують різні періоди життя автора. Загострюючи увагу на надмірних стражданнях нещасливо залюбленого чоловіка, автор ускладнює жанрову форму поезії, наповнює її медитативністю, філософськими варіаціями інтимного переживання.

У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує кохання і чарівну красу природи. Свої сильні переживання він вмістив до третього «жмутка».

Зі збірки автобіографічними моментами наповнений вірш «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання Ольгу Рошкевич, яка відмовила Франкові стати його дружиною, бо знала про свою смертельну хворобу.