«Серйозна комедія» І. Карпенка-Карого: особливості жанру та ідейно-тематичного спектру. Аналіз драми (на вибір).

Жанр комедії на зламі XIX-XX століть вирізняється характерними особливостями змісту та форми. Основні ознаки: заплутана інтрига (багато сюжетних поворотів, збігів обставин); веселий оптимізм (домінанта життєрадісності); розмитість жанрових меж (змішування комедійного та трагічного начал), діалогічне та монологічне мовлення збагачене метафорами та алегоричністю; полемічність, дискусійна спрямованість (обговорення суперечливих тем), асоціативне переосмислення усталених поглядів. Персонажі комедій виявляються алогічність та недолугість загальноприйнятих стереотипів й з гумором намагаються боротися з ними принаймні у своєму житті. Такі герої зазвичай втілюють домінантні ознаки своєї національності. Бундючність, самозакоханість та жадібність протиставляються загальнолюдським цінностям, а гумористична простота й природність знаходять незвичайні прояви в методології письменників.

Теоретики драми стверджували, що «серйозна» проблемна комедія багатьма сторонами стикається з власне драмою і навіть трагедією: комедійні характери й ситуації можуть спиратися на трагічні чи драматичні у своїй суті колізії й ними зумовлюватися — і навпаки.

І.Карпенко-Карий утвердив жанр комедії в українській літературі, як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаємин між людьми та організації їхнього внутрішнього світу в системі координат загальнолюдських цінностей.

Письменник змальовує разючу невідповідність поведінки персонажів народним уявленням про сенс буття і людське щастя. Ця морально-психологічна мозаїка українського ментального типу великого землевласника складається через зображення діалектики загальнолюдських цінностей і конкретно-індивідуальних їх проявів у повсякденному житті. У ширшому плані І. Карпенко-Карий через художнє узагальнення відтворює дух доби, де діяли закони дикого, первісного нагромадження капіталу, змальовує картину руйнування патріархального сільського господарства, ломки стереотипів та соціальних устоїв. Це історичний злом, який визначив розвиток українського села на цілі десятиліття, змінив обличчя епохи. Міні-модель українського суспільства бачимо у розглянутих комедіях І. Карпенка-Карого. Тут змальовані різноманітні соціальні типи: поміщики, прикажчики, економи, селяни, наймані робітники, представники інтелігенції, слуги тощо. Разом із тим персонажі комедій уособлюють своєрідні ментальні якості українського типу світобачення.

Сюжети комедій «Сто тисяч» та «Хазяїн» породжені дійсністю та капіталістичними реаліями доби. Тут з’являються типи – одержимі інстинктом нагромадження хижаки, з тверезим розрахунком (прагматичні – за нинішнім означенням), які сподіваються вчасно нагріти руки на чужих негараздах, обшахрувати когось. Комедія «Сто тисяч» є однією із ключових для розуміння цієї проблеми. Герасим Калитка – образ доволі суперечливий, певною мірою еклектичний. Захоплений жадобою накопичення капіталу за будь-яку ціну, фанатично націлений на скуповування землі («хворий на землю») настільки, що всі думки, внутрішні поривання, побут, звички запрограмовані на збагачення. Калитка (дуже символічне прізвище) – суто український глитай, визначною рисою якого є саме любов до «землі».

Сюжет:  На початку п'єси він зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому махінацію — купити 100 тис. фальшивих рублів, заплативши за них тільки п'ять тисяч. Він залишає Калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. Після перевірки реалістичності фальшивок у банку, Герасим зважується на махінацію в повному об'ємі, отримавши мішок «грошей». Втім «гроші» виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. Втративши п'ять тисяч (Насправді, в останню мить він дає три тисячі замість п'яти) Калитка пробує повіситися, але його врятував копач Бонавентура.

У комедії «Хазяїн» (1900) образ «стяжателя» - капіталіста в сільському господарстві набув свого завершення. Недарма автор так ретельно шліфував свою майстерність комедіографа. Зображення новоявлених ділків, махінаторів, шахраїв, переповнених підприємницьким азартом, не було новим для літератури.

Сюжет комедії автор будує на основі життєвих конфліктів, породжених законами життя. Багатий землевласник прагне досягти максимальних прибутків шляхом експлуатації робітників, розорення бідняцьких господарств. Заради наживи він іде навіть на шахрайство. Мільйонер Пузир домовляється з Маюфесом про участь у шахрайстві і дає вказівки своїм управителям посилити експлуатацію строкових робітників, позбавити їх землі. Ці плани Пузиря становлять зав'язку комедії. Під час здійснення хижацьких планів виникають різні ускладнення, конфлікти. Стався бунт робітників і селян, розкрито шахрайство, Пузир тяжко захворів. Загострення цих конфліктів становить кульмінацію комедії. Фінал п'єси водночас гротескний і трагічний — «пузир» лопнув — Терентій Пузир помирає від розриву нирки.

• < Попередня
• Наступна >