Література середньовіччя
- Деталі
- Категорія: Статті з історії української літератури
- Останнє оновлення: 01 лютого 2013
- Автор: Super User
В 1240 р. Київ не видержав татарського наїзду й упав під ударом монголів і з ним упала Перша Київська Держава. Після страшного татарського нападу Україна стала руїною. З руїною міст, церков, монастирів згинуло багато пам’яток української культури й пропали назавжди рукописи багатьох літературних творів. Ще деякий час продовжувалась літературна праця на західних землях України, в Галиицько-Волинському князівстві. Тут українські князі, обороняючись перед татарами, вдержалися аж до 1340 р.
Застій у літературній творчості після татарських нападів тривав упродовж XIV і XV ст. аж до часу, коли в Україну приплинули із західньої Европи культурні течії гуманізму й ренесансу — відродження. Правда, у той бурхливий час постав цінний Галицько-Волинський літопис.
Організація високих шкіл. Українці почали на взір польських шкіл при кінці XVI і в XVII столітті основувати свої власні школи. Головного метою їх було виховати й гідно підготовити людей, що вміли б стати в обороні православної віри, української національності, бо віра тоді покривалася з національною приналежністю.
Першою такою школою була школа в Острозі, заснуснував її український вельможа, князь Константин Острозький і спровадив до неї учителів з Італії і Греції. Звали її «тримовним ліцеєм», бо навчали там трьох мов: грецької, церковнослов’янської й латинської. В 1581 р. була надрукована велика Острозька Біблія першим українським друкарем в Україні Іваном Федоровичем.
У Львові оснувало школу львівське церковне братство, відоме під назвою Ставропигії.
В Києві до високого значення підніс школу Петро Могила, що в 1633 р. став київським митрополитом. Могилянська Колегія, що в 1707 р. стала академією, розсівала проміння освіти й науки широко по Україні й далеко поза її межами.
Наступила також деяка зміна в мові літературних творів. Постали переклади євангелій на мову народові ближчу. До таких перекладів належить Пересопницька Євангелія, що постала в 1556 — 1561 рр., названа від монастиря в Пересопниці на Волині.
Появилися нові видання богослужбових книг, як «Літос» (Камінь) Петра Могили, підручник теології Кирила Транквіліона Ставровецького, словники і граматики церковнослов’янської мови, з-поміж яких «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619) була основою навчання й знання церковнослов’янської мови не лише в Україні, але також у Сербії, Болгарії й Московщині.
[4]