Куліш Микола
М. Куліш — драматург із світовою славою. Для українського театру він створив цілісну трагедійну форму, ввів новітні жанри гумору т а сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс. У його творах — увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафосом, намаганням говорити про питання одвічні, загальнолюдські. Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша — людина і час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагічності чи трагікомічності існування штучно створеної радянської людини. Так, у “Патетичній сонаті” калейдоскоп смертей — Марини, Ілька Юги, Ступай-Ступаненка, Зіньки, Оврама — не тільки творить трагічний пафос п’єси, а й увиразнює думку автора про те, що його сучасник — постать глибоко трагічна, я к а не може самореалізуватися в умовах існуючої системи. Куліш переконаний: немає на світі таких ідей, які б дорівнялися вартості людського життя.
Найрізноманітніші прояви міщанства засуджено в творах “Отак загинув Гуска”, “Хулїй Хурина”, “Зона”. Узагальнений образ обивателя в його безглуздій войовничості, нікчемності й поверховості змальовано в комедії “Мина Мазайло”. Забувається національне коріння, нехтуються національні традиції, зраджується рідна мова, культура. Натомість з’вляються теорії про всесвітню трудову комуну, в якій прізвища замінять номери: “товариш нумер 35-51” або ж “поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища”. Драматург засобами шаржу та гротеску висміює новітніх “міщан у дворянстві”. Вустами новоявленого «месії» Малахія Стаканчика (“Народний Малахій”) М. Куліш ставить питання про лицемірство радянської влади, про невідповідність мрії та реальності, про фатальні наслідки подібної роздвоєності.
Основні віхи життя і творчості
18 грудня 1892 р. в с. Чаплинці на Херсонщині в бідній селянській родині народився М икола Куліш ;
1914 р. вступ до Одеського університету на історико-філологічний факультет;
1915—1920 pp. участь у подіях Першої світової і громадянської воєн;
1924 р. перш а п’єса “97”;
1925 р. призначення на посаду шкільного інспектора в Харкові, активне літературне життя, організація разом із М. Хвильовим ВАПЛІТЕ;
1926 р. п’єси “Хулій Хурина”, “Зона”;
1927 р. “Народний Малахій”;
1929 р. “Мина Мазайло”, “Патетична соната”;
7 грудня 1934 р. арешт у справі української націоналістичної контрреволюційної організації боротьбистів;
15 червня 1937 р. розстріл на Соловках.