Чубинський Павло Платонович. Біографія

1839—1884

Поезії Чубинського були видані окремим збірничком під назвою „Сопілка" у 1871 р. в Києві (під псевдонімом—Павлусь). Поезії його гарні змістом і формою і написані сильною мовою. Він написав гімн: „Ще не вмерла Україна!", під впливом сербського гімну. Було це ще за часів першої київської громади. Співали тоді „Ще не вмерла Україна!". До слів гімну писали музику композитори, Вербицький, Стеценко і інші.

Під час життя він зазнав слави не як поет, а етнограф. Він був головою етнографічної експедиції, яку в 1869 р. Руське Імператорське Географічне Товариство послало студіювати Південно-Західний край Росії. Товариство збиралось студіювати тільки три Півд.-Західні губерні, та Чубинський поширив його план і експедиція зібрала матеріали ще й у заселених українцями частинах губерній: Мінської, Гродненської, Бессарабської і Седлецькоі. За 2 роки зібрали 7 величезних томи записів. які по багатству і вартості матеріалу вважаються одною з найвидатніших праць не тільки російської етнографічної літератури. (Чубинський писав в передмові до збірн: „Обрядових пісень я записав до 4,000"), у збірникові надру­ковано ще й більше половини усіх відомих досі українських казок, багато загадок, пословиць і повір’їв. Крім етнографічних матеріалів, у збірникові надруковані статті: Михальчука про говірки, проф. Антоновича про суди за чарівництво, проф. Кістяковського про волосні суди і інш. В 7-му томові, крім статистичних матеріалів про не­українське населення Південно-Західного краю, надруковано кілька статей, що харак­теризують побут українців. За цю працю Чубинський одержав Уварівську премію Академї наук і золоті медалі Геогр. Товариства (1873 р.) і міжнародного конгресу в Парижі (1875 року). Крім того, Географічне Товариство прохало 1877 р. уряд порахувати Чубинському час експедиції, як час державної служби, „во вніманіе к особенной его двятельності і неусипним трудам, коим русская наука обязана собраніям громаднаго матеріала для ізученія бита"...

Чубинський—син небагатого дідича (назва поміщиків, які володіли великими маєтками із землею). Він родився 15 січня 1839 року в містечку Баришполі Переяславського повіту (в Полтав­щині). Вчився в 2-й київській гімназії, а потім в петербурзькому університеті. Універ­ситет скінчив в 1561 році кандидатом з юридичних наук і повернувсь в Україну.

В 1862 його вислано в Архангельську губернію. Там він перебував аж до 1869 року. В 1863 році поступив там на службу. Служив секретарем статистичного комітету, редактором „Губернских Відомостей", чиновником „особих порученій" при губернаторі і т. і. і студіював етнографію Архангельської губернії.

З доручення Географічного і Вольно-Економічного товариств студіював хліборобство і торгівлю по Північній Двіні і Печорський край. В 1869 році його запрохано головою вище згаданої експедиції а Південно-Західний край. Повернувшись з експедиції, Чубинський оселився у Київ. І був наказним головою і секретарем київського відділу «Руськ. Імп. Геогр. Товар.» Коли в 1876 р. це товариство „тимчасово" скасовано, Чубинський переїхав у Петербург і поступив там у міністерство доріг. Та через хворобу покинув службу і в 1879 році по­вернувся в Україну зразу до себе на хутір, а потім у Київ.

Чубинський помер  в Києві в 1884 році 14-го січня.