Довженко Олександр
З іменем О. Довженка пов’язана особлива сторінка в історії української культури. Він приніс їй світову славу кінофільмами «Звевигора», “Арсенал”, "Земля”. Його заслужено вважають "першим поетом кіно”. Бажання до широких узагальнень, романтичний пафос, ренесансна віра в людину, її високе призначення на землі втілені і в його літературних творах. О. Довженко виступає новатором, творячи самобутній жанр — кіноповість, який поєднує в собі риси кіносценарію та повісті. Атрибутами кіносценарію є фрагментарність, монтажна композиція, лаконізм діалогів, динамічність сюжету. Ознаки повісті — епічний принцип зображення життя, яскраві пейзажні картини, авторські відступи. У поєднанні цих рис і виявляється своєрідність кіноповісті, яка під пером О. Довженка набуває ще й ліризму, романтично-піднесеного змалювання людей, подій, природи. В одному а листів він так визначив особливість свого обдарування: “Працюю я в мистецтві кіно ось уже двадцять чотири роки як режисер і сценарист. В цьому мої переваги і вади, але це склало мою природу”.
Уся спадщина О. Довженка, кінорежисера і письменника, незважаючи на особисту трагедію насильної розлуки з Україною, на неможливість справді вільно творити, осяяна безмежною любов’ю до рідного народу, вірою в його мудрість і силу.
Основні віхи життя і творчості
10 вересня в 1894 р. с. Сосниці на Чернігівщині народився Олександр Довженко в багатодітній родині неписьменних селян;
1911—1914 рр. навчання у Глухівському педінституті;
1917 р. вступ на економічний факультет Київського комерційного інституту;
1918— 1921 рр. активна громадська робота: голова громади інституту, завідувач Житомирської партійної школи, член більшовицької партії, секретар Київського губернського відділу народної освіти; дипломатична робота у Варшаві;
1922 р. секретар консульського відділу в Німеччині, навчання в приватній художній майстерні, відвідування лекцій у берлінській школі образотворчого мистецтва;
1923 р.художник-ілюстратор газети “Вісті ВУЦВК” у м. Харкові, участь у ВАПЛІТЕ;
1926 р. переїзд до Одеси, робота на кіностудії, перший фільм “Вася-реформатор”;
1928 р. фільм “Звенигора”;
1929 р. фільм “Арсенал”;
1930 р. фільм “Земля”, який приніс О. Довженку світову славу;
1941— 1945 рр. служба політпрацівника, військового кореспондента; кіноповісті “ Україна в огні”, “Повість полум’яних літ” , численні статті, оповідання, документальні фільми;
кінець 40-х — 50-ті роки насильницька ізоляція від України — робота на “ Мосфільмі”, викладання у ВДІКу, кіноповість “Зачарована Десна” (надрукована в журналі “Дніпро” у 1956 р.);
25 листопада 1956 р. О. Довженко помер.
[1,150]