(1778-1843)

Справжнє ім'я — Григорій Федорович Квітка.

Народився в с. Основа, що на Харківщині, у дворянській родині, по­мер у м. Харкові.

Письменник, перший прозаїк нової української літератури.

Найвідоміші твори: повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Коно­топська відьма», «Сватання на Гончарівці». 

Григорій Квітка-Основ’яненко почав перший писати прозові твори — оповідання й повісті українською мовою.

Народився під Харковом у селі Основа (яке пізніше стало частиною міста) в родині багатого поміщика. Його батько був власником села Основи. Від назви села прийняв псевдонім: Основ’яненко. Дитячі роки майбутній письменник провів вдома, у розкішних великопанських умовах. Виховали хлопця дуже добре у релігійному християнському дусі — батьки Квітки були люди дуже релігійні, богобоязливі.

Квітка не міг у молодості знайти собі чіткого життєвого шляху. Числився кілька років (був лише записаний, а в дійсності не служив) за тодішніми дворянськими звичаями на військовій і цивільній службі, був послушником у монастирі, але ніде не задержався.

Саме тоді в Харкові пожвавилося культурне життя, засновано університет, появилися і середні школи, відкрито театр. Квітка захоплено кинувся у вир культурного життя свого міста. Він брав участь у літературних вечорах, був якийсь час директором танцювального клубу, директором театру, він започаткував інститут для дівчат. 1812 року в Харкові почав виходити журнал «Украинский вестник» , то в числі його видавців і редакторів був і Квітка.

У цьому журналі та інших друкує статті, гумористичні вірші й фейлетони. Пізніше переходить до ширших творів і почав писати й комедії російською мовою.

Літературна творчість Квітки російською мовою ніякого літературного значення не мала. Він виявив справжній талант, перейшовши на українську мову.

Писати українською мовою він почав, маючи вже великий письменницький досвід. У 1833 році під псевдонімом «Грицько Основ’яненко» в альманасі «Утренняя звезда» Квітка надрукував своє оповідання українською мовою «Салдацький патрет» з передмовою до нього, що звалася «Супліка до пана іздателя», та уривок із повісти «Маруся». Лише цих двох творів вистачило, щоб Квітка увійшов в історію української літератури.

Пізніше під тим же псевдонімом Квітка випускає у світ чимало творів — повістей, оповідань і комедій, які висунули його в число найвидатніших українських письменників.

Майже все своє життя провів у Харкові. Не припиняв Квітка і своєї службової діяльності. Відзначився спокійним характером і добротою. Помер Квітка в 1843 р.

Українською мовою написав п’ятнадцять оповідань і повістей. Ці твори можна поділити на дві основні групи: гумористичні і сентиментально-історичні. Квітка-Основ’яненко написав українською мовою ще п’єси: «Шельменко - денщик» та «Сватання на Гончарівці».

Григорій Квітка—основоположник нової української прози, писаної живою українською мовою. Квітка розвинув українську літературну мову. Перший у світовій літературі виявив любов і прихильність до простого народу.

Його твори ще й сьогодні мають велику пізнавальну та морально-виховну вартість, бо в них реально змальовано український побут, звичаї, одяг тощо. Вони пройняті релігійною ідеологією та теплою любов’ю до людини («Маруся», «Конотопська відьма»)

[4]