Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Малишко Андрій Пісня про рушник

Пісня про рушник

Формат: txt

Завантажити

 

Чи не найпопулярніша з пісень Малишка — «Пісня про рушник». Якби Малишко не написав більш нічого, окрім «Пісні про рушник», він все одно залишився б в історії української літератури як один із найсуттєвіших на найщемливіших ліриків світу. Рушник у пісні — це народний символ, що уособлює і долю, і материнську любов, і синівську вдячність, і життєвий шлях, бо ж кажуть, випроваджуючи рідну людину у далеку дорогу: «Нехай тобідоля рушничком стелиться!»

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

 

Вид поезії — інтимна лірика. Її провідний мотив — звеличення материнської любові. Пісенність твору зумовлена широким використанням народнопісенних художніх засобів: епітети (росяниста доріжка; солов’їні гаї; незрадлива ласкава усмішка; очі хороші; вірна любов); порівняння (Я візьму той рушник, простелю, наче долю); гіпербола (І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю); метафори (Хай на ньому цвіте росяниста доріжка; І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю). Майстерно використані анафора й тавтологія допомагають посилити образ матері, образ рідної землі: 

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала. 

Віршовий розмір поезії — анапест. Римування перехресне.

[10]