Breadcrumbs

Ви тут: HomeУкр. літератураДрач Іван Чорнобильська мадонна

Чорнобильська мадонна

Формат: txt

Завантажити

 

Чорнобильська катастрофа стала трагедією, яка змусила людство задуматись над багатьма питаннями, деякі з них переосмислити, переоцінити. Ці проблеми стосуються основ буття, перспектив розвитку науки і цивілізації. Тож не див­но, що новітній апокаліпсис у казково-прекрасному куточку поліського краю викликав широкий світовий резонанс. Під кутом зору загальнолюдських проблем осмислює чорно­бильську трагедію І. Драч, усвідомлюючи, що поетичне відтво­рення нечуваної катастрофи вимагає нового ріння художньо­го осмислення.

У художній системі поеми центральним є образ матері, що підкреслюється назвою твору, конкретною (чорнобильська) й узагальнюючою водночас (мадонна — любляча матір, моло­да, чиста, ніжна, яку католики називають матір’ю Ісуса Христа). Це підтверджується і назвами розділів («Солдатська мадонна», «Варіація на банальний київський сюжет, або ж Баба в целофані наша мати», «Материнська пісня з чоло­вічої душі», «Банкет в пору СНІДу, або Скіфська мадонна», «Хрещатицькя мадонна», «Вічна материнська елегія», «Мати і «христопродавці»), а також епіграфами, якими автор підкрес­лює (і пояснює) свій творчий задум. Ними стали слова а по­еми Т. Шевченка «Марія» та української народної думи «Бідна вдова і три сини». І якщо в творі Кобзаря з великим пієтетом говориться про матір («На тебе, мати, возлагаю, святая сило всіх святих, пренепорочная, благая!»), то думу пронизує драматичний мотив відречення синів від рідної неньки. Цікаво, що рядки з цього твору наводяться двічі — як епіграф до всієї поеми І. Драча (у них ідеться про мо­мент, коли сини виганяють матір з домівки) і до епілогу (тут поетом вибрано фрагмент, у якому показано розплату за не­гідний вчинок дітей). Отож автор орієнтується на усталені традиції у зображенні матері — святої і жертовної жінки, зрада і забуття якої є найбільшим гріхом, що неминуче веде а я собою помсту, покару.

Проте вже у пролозі поет сумнівається, чи зможе він зма­лювати образ матері високомайстерно, адже до нього зверта­лись «…протягом тисячоліть — від Рубльова до Леонардо де Вінчі, від Вишгородської Мадонни і до Сікстинської, від Марії Оранти і до Атомної Японки...». Тривога і неспокій переслідують автора, він шукає слова, щоб передати те, що відчуває:

Я заздрю всім, у кого є слова.

Немає в мене слів. Розстріляні до слова.

Мовчання тяжко душу залива.

Ословленість дурна і випадкова.

Проте І. Драч переконаний, що мусить — хай жестами — розказати про найбільшу катастрофу XX ст. і її наслідки, розказати в ім’я життя на землі, а ідея життя тісно пов’яза­на а образом матері.

До цього поет звертався не раз. Його мати — невсипуща трудівниця, яка своєю добротою зігріває всю родину («Сни матері в місті», «Мій син фотографує мою матір…»), вона — «пташка сивочола», джерело життя, найважливіша ланка в естафеті поколінь («Тополі, тополі…2), а ще — Берегиня роду, запорука того, що

В мого роду — сто доріг,

Сто століть у мого роду.

Здається, постчорнобильська дійсність жорстоко перекрес­лила узвичаєні поняття, наслідки атомної аварії змусили людину засумніватись у тому, що життя — субстанція вічна і незнищенна. Зі сторінок поеми І. Драча постає матір, жінка, предковічна сутність якої змінилась, а це, на думку поета, є порушенням основ життя.

Хто ж вона, чорнобильська мадонна в інтерпретації по­ета? У розділі «Фізики і лірики» він болісно шукає відповіді на це запитання:

Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?

Так, я вже знаю хто — Чорнобильська Мадонна!

Тебе вкрутила в чорну круговерть

Чи вилонила з молодого лона?

В одному переконаний І. Драч: колір мадонни — чорний. А це колір біди, горя, які розкриваються багатоаспектно саме через образ матері. Поет хоче вірити у її невмирущість у дітях, внуках, але моторошна дійсність вносить свої ко­рективи. Зовнішній світ наповнюється зловісними знаками біди — іржавими тополями, чорними рушниками, квітами, напоєними цезієм і стронцієм. Чи не тому

…мати замкнула

Руками живіт,

Не хоче дитину

Пустити у світ.

Це Скіфська мадонна, яка, спостерігаючи новітні часи, «бан­кет в пору СНІДу», боїться за долю і окремої людини, і люд­ства. Хрещатицька мадонна — це символ-застереження нинішнім і майбутнім поколінням, адже замість дитини у неї в руках «спеленуте ніщо»:

Сахалися од тебе - що таке?

Бо ляльку ти з лахміття спеленала,

Бо молоко було в тобі гірке,

Бо всюди й скрізь дороги було мало.

Невже прокляття — суть твоя єдина?!

Замість портрета ніжної і чистої матері — примара бо­жевільна із збитою на голові хусткою, запаленими губами. А найголовніше вона не маже продовжити рід, виконати свою природну місію на землі -

Проблему мати — діти І. Драч вирішує і в іншому ключі. Він говорить про невдячних синів — політиків, енергетиків, учених, поетів, які забули про свій обов’язок захищати і бе­регти матір, а значить, самі основи людського буття.

Доля жінки, матері класична гуманістична тема — вирішується поетом своєрідно і за змістом, і за формою. Ав­тор використовує композицію-колаж, яка дає змогу йому вільно оперувати темами, мотивами, проблемами. Він звертається до ускладненої метафоричності, асоціацій, широких культурологічних паралелей, і це відповідає його творчому задумові — донести до серця кожної людини біль і правду Чорнобиля, Його трагічні наслідки для всього людства:

Сіль пізнання — це плід каяття...

Несе сива чорнобильська мати

Цю планету... Це хворе дитя!..


[1]