Чорнобильська мадонна
- Деталі
- Категорія: Драч Іван
- Останнє оновлення: 18 грудня 2012
Формат: txt
Чорнобильська катастрофа стала трагедією, яка змусила людство задуматись над багатьма питаннями, деякі з них переосмислити, переоцінити. Ці проблеми стосуються основ буття, перспектив розвитку науки і цивілізації. Тож не дивно, що новітній апокаліпсис у казково-прекрасному куточку поліського краю викликав широкий світовий резонанс. Під кутом зору загальнолюдських проблем осмислює чорнобильську трагедію І. Драч, усвідомлюючи, що поетичне відтворення нечуваної катастрофи вимагає нового ріння художнього осмислення.
У художній системі поеми центральним є образ матері, що підкреслюється назвою твору, конкретною (чорнобильська) й узагальнюючою водночас (мадонна — любляча матір, молода, чиста, ніжна, яку католики називають матір’ю Ісуса Христа). Це підтверджується і назвами розділів («Солдатська мадонна», «Варіація на банальний київський сюжет, або ж Баба в целофані наша мати», «Материнська пісня з чоловічої душі», «Банкет в пору СНІДу, або Скіфська мадонна», «Хрещатицькя мадонна», «Вічна материнська елегія», «Мати і «христопродавці»), а також епіграфами, якими автор підкреслює (і пояснює) свій творчий задум. Ними стали слова а поеми Т. Шевченка «Марія» та української народної думи «Бідна вдова і три сини». І якщо в творі Кобзаря з великим пієтетом говориться про матір («На тебе, мати, возлагаю, святая сило всіх святих, пренепорочная, благая!»), то думу пронизує драматичний мотив відречення синів від рідної неньки. Цікаво, що рядки з цього твору наводяться двічі — як епіграф до всієї поеми І. Драча (у них ідеться про момент, коли сини виганяють матір з домівки) і до епілогу (тут поетом вибрано фрагмент, у якому показано розплату за негідний вчинок дітей). Отож автор орієнтується на усталені традиції у зображенні матері — святої і жертовної жінки, зрада і забуття якої є найбільшим гріхом, що неминуче веде а я собою помсту, покару.
Проте вже у пролозі поет сумнівається, чи зможе він змалювати образ матері високомайстерно, адже до нього звертались «…протягом тисячоліть — від Рубльова до Леонардо де Вінчі, від Вишгородської Мадонни і до Сікстинської, від Марії Оранти і до Атомної Японки...». Тривога і неспокій переслідують автора, він шукає слова, щоб передати те, що відчуває:
Я заздрю всім, у кого є слова.
Немає в мене слів. Розстріляні до слова.
Мовчання тяжко душу залива.
Ословленість дурна і випадкова.
Проте І. Драч переконаний, що мусить — хай жестами — розказати про найбільшу катастрофу XX ст. і її наслідки, розказати в ім’я життя на землі, а ідея життя тісно пов’язана а образом матері.
До цього поет звертався не раз. Його мати — невсипуща трудівниця, яка своєю добротою зігріває всю родину («Сни матері в місті», «Мій син фотографує мою матір…»), вона — «пташка сивочола», джерело життя, найважливіша ланка в естафеті поколінь («Тополі, тополі…2), а ще — Берегиня роду, запорука того, що
В мого роду — сто доріг,
Сто століть у мого роду.
Здається, постчорнобильська дійсність жорстоко перекреслила узвичаєні поняття, наслідки атомної аварії змусили людину засумніватись у тому, що життя — субстанція вічна і незнищенна. Зі сторінок поеми І. Драча постає матір, жінка, предковічна сутність якої змінилась, а це, на думку поета, є порушенням основ життя.
Хто ж вона, чорнобильська мадонна в інтерпретації поета? У розділі «Фізики і лірики» він болісно шукає відповіді на це запитання:
Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?
Так, я вже знаю хто — Чорнобильська Мадонна!
Тебе вкрутила в чорну круговерть
Чи вилонила з молодого лона?
В одному переконаний І. Драч: колір мадонни — чорний. А це колір біди, горя, які розкриваються багатоаспектно саме через образ матері. Поет хоче вірити у її невмирущість у дітях, внуках, але моторошна дійсність вносить свої корективи. Зовнішній світ наповнюється зловісними знаками біди — іржавими тополями, чорними рушниками, квітами, напоєними цезієм і стронцієм. Чи не тому
…мати замкнула
Руками живіт,
Не хоче дитину
Пустити у світ.
Це Скіфська мадонна, яка, спостерігаючи новітні часи, «банкет в пору СНІДу», боїться за долю і окремої людини, і людства. Хрещатицька мадонна — це символ-застереження нинішнім і майбутнім поколінням, адже замість дитини у неї в руках «спеленуте ніщо»:
Сахалися од тебе - що таке?
Бо ляльку ти з лахміття спеленала,
Бо молоко було в тобі гірке,
Бо всюди й скрізь дороги було мало.
Невже прокляття — суть твоя єдина?!
Замість портрета ніжної і чистої матері — примара божевільна із збитою на голові хусткою, запаленими губами. А найголовніше вона не маже продовжити рід, виконати свою природну місію на землі -
Проблему мати — діти І. Драч вирішує і в іншому ключі. Він говорить про невдячних синів — політиків, енергетиків, учених, поетів, які забули про свій обов’язок захищати і берегти матір, а значить, самі основи людського буття.
Доля жінки, матері класична гуманістична тема — вирішується поетом своєрідно і за змістом, і за формою. Автор використовує композицію-колаж, яка дає змогу йому вільно оперувати темами, мотивами, проблемами. Він звертається до ускладненої метафоричності, асоціацій, широких культурологічних паралелей, і це відповідає його творчому задумові — донести до серця кожної людини біль і правду Чорнобиля, Його трагічні наслідки для всього людства:
Сіль пізнання — це плід каяття...
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету... Це хворе дитя!..
[1]