І. Драча справедливо вважають постом пошуку нового змісту і форми творчості. Його художнє мислення відзначаєть­ся різноплановістю: прозорі образи, часто зіперті на міцну фольклорну основу, чергуються і складними метафорами, що інколи переростають у символи; філософічність роздумів про загальнолюдські цінності поєднується із картинами призем­леними, буденними яв своїми зовнішніми ознаками, але знач­ними за своєю глибинною суттю. І. Драч ніби вибухнув у літературі 60-х років, викликавши бурю неоднозначних оцінок. Таким він залишається і понині, бо його жага пізнати світ і людину невичерпна.

«Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам в своєму стилі...» — так поет задекларував свій погляд на літературу, ствердивши право творця па постійний пошук. Він визнаний новатор в українській літературі, який сміливо вводить у вірші наукову лексику, незвичайні асоціативні ряди, ускладнену метафоричність і символіку. У вірші «На дні роси, або внутрішній діалог з приводу випуску енциклопедії кібернетики» він проголошує: «Пізнати хочу все...». І що жагу пізнання, намагання розширити «оркестровку світу» не вби­ли ні часи застою, ні догми соцреалізму, хоч окремі твори, окремі мотиви творів звучали в унісон владі.

Шлях пізнання світу поетом виявляється у свободі вико­ристання поетичних засобів, акцентуванні метафори, свіжої, часто несподіваної: «Надії бубнявіють цвітом вишні», «пи­люка зір», «дно роси», «рубцями ран закутана душа», «встає бульвар на тополиний зріст», «в мікрофон криниці».

Кожний образ І. Драча багатозначний, глибинно невичерп­ний. І якщо в ранніх поезіях спостерігається насиченість складними асоціативними сполученнями, то в пізніших тво­рах метафоричність пронизує ввесь задум, як, наприклад, у поемі «Чорнобильська мадонна».

Ускладненість поезії І. Драча є органічною, випливає а природи постового світобачення.

Основні віхи життя і творчості

17  жовтня 1936 р. в  с. Теліжинцях  Тетіївського  району  на Київщині народився Іван Драч;

50—60-ті роки  вчителювання у школі, служба в армії, вступ до Київського університету імені Т.Г. Шевченка;

1962 р. перша збірка “Соняшник”;

1964 р. навчання  на  Вищих  сценарних  курсах  у Москві;

1965 р. збірка “Протуберанці сонця”;

1967 р. збірка “Балади буднів”;

1972 р. збірка “До джерел”;

1978 р. збірка “Сонячний фенікс”;

1981 р. збірка “Шабля і  хустина”;

1985 р. збірка “Теліжинці”;

1995 р. збірка “Вогонь з попелу”;

90-ті роки активна громадська робота;

1997 р. документальна драма “Тора”;

1999 р. збірка “Сізіфів меч: вірші дев’яностих”;

2002 р. збірка “Анатомія блискавки”.