Гончар Олесь
Гончар Олесь (Олександр) Терентійович - український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч.
Олесь Гончар — один із тих непокірних, які в умовах тоталітарної системи вистояли, зберегли людську гідність, не побоялися заявити про корозію і лицемірство радянського суспільства. Попри певні компроміси з владаю, Олесь Гончар не зрадив свого основного художнього кредо — оспівувати людське в людині, розвивати гуманістичні традиції української літератури.
Олесь Гончар як художник слова починав із поезії. Поетичність стала серцевиною прози письменника. Ліризм пронизує її зміст і форму — характери, пейзажі, мову, композицію, авторські відступи. Навіть назви творів метафоричні: “Людина і зброя”, “Собор”, "Берег любові”, "Твоя зоря", “Бригантина”, “Далекі вогнища". “Чорний яр”.
Через призму лірико-романтичного сприйняття Олесь Гончар зображає і сучасність, і історію, осягаючи глибинну зумовленість теперішнього минулим, виявляючи зв’язки дня сьогоднішнього і прийдешнього. “Зв’язок часів", планетарність мислення, масштабність бачення світу і людини — прикметні ознаки індивідуального стилю письменника. Творчість Олеся Гончара також позначена філософічністю, поліфонізмом, поетизацією красивого в житті людини. Досліджуючи внутрішній світ сучасника, письменник роздумує над сутністю людини, над такими вічними категоріями, як добро, зло, честь і безчестя, духовність і бездуховність, совість і справедливість. Він прагне відтворити драматизм протиборства добра і зла. Його творча настанова полягає у змалюванні людей “зі світлом у душі”, тих, хто живе за найвищими моральними законами. Такими є чабан Горпиненко (“Тронка"),
Лобода, Микола Баглай (“Собор"), Богдан Колосовський (“Людина і зброя", “Циклон”), Роман Винник, Кирило Заболотний (“Твоя эоря"). їм протистоять руйнівники, демагоги, моральні покручі — «динозавр культівської: доби» Яцуба («Тройка»), висуванець Володька Лобода («Собор»), кар’єрист Дударевич (“Твоя зоря"), бездушний “гвинтик” бюрократично-адміністративної системи Гайдамака (“Чорний яр”). Цими контрастними образами Олесь Гончар художньо осмислює проблеми творення — руйнування, ширше — моралі, етики, духовності.
Основні віхи життя і творчості
3 квітня 1918 р. в с. Ломівці на Дніпропетровщині народився Олесь Гончар, дитячі роки його пройшли на Полтавщині;
1934 р. навчання у Харківському технікумі журналістики;
1937 р. численні публікації в періодиці;
1938 р. вступ на філологічний факультет Харківського університету;
1941—1945 рр. участь у Великій Вітчизняній війні у складі мінометної роти;
1945 р. поновлення навчання в Дніпропетровському університеті, творча робота;
1946—1948 рр. трилогія “Прапороносці”;
1959—1971 рр. робота на посаді голови Спілки письменників України;
1960 р. роман “Людина і зброя" (Державна премія УРСР імені Т.Г. Шевченка в 1962 році);
1963 р. роман “Тронка”;
1968 р. роман “Собор”;
1970 р. роман “Циклон”;
1976 р. роман “ Берег любові”;
1980 р. роман “Твоя зоря” ; книга статей “Письменницькі роздуми”;
1991 р. книга публіцистики “Чим живемо”;
14 липня 1995 р. Олесь Гончар помер.