Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Павличко Дмитро Я стужився, мила, за тобою

Я стужився, мила, за тобою

Формат: txt

Завантажити

 

З фольклорною традицією пов'язана  пісня Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою…». Уже перша її строфа насиче­на пісенними образами, переосмисленими І трансформовани­ми поетом:

Я стужився, мила, за тобою,

З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою.

Сам-один між буками стоїть.

Меланхолійний настрій цього вірша створюється відпо­відними лексичними та семантичними засобами: «печаль, як небеса», «згорає від сльози роса», «печальні груди». Туга явора за коханою така велика, що не тільки взимку, коли «сніг ле­тить колючий», коли все живе завмирає, а й навесні, у пору пробудження і цвітіння (що завжди асоціюється з розквітом людських почуттів), він сумує за милею

і …не знає, що надійдуть люди.

Зміряють його на паруби,

Розітнуть йому печальні груди,

Скрипку зроблять із його журби.

Д. Павличко, використовуючи фольклорний образ явора, художніми засобами реалізує власний погляд на законо­мірності життя і творчості: із високої проби почуттів і страж­дань народжується нова властивість — мистецький витвір (скрипка, її мелодії), який своєю красою очищатиме льодину, даруватиме естетичну насолоду.