Я стужився, мила, за тобою
- Деталі
- Категорія: Павличко Дмитро
- Останнє оновлення: 12 грудня 2012
Формат: txt
З фольклорною традицією пов'язана пісня Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою…». Уже перша її строфа насичена пісенними образами, переосмисленими І трансформованими поетом:
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою.
Сам-один між буками стоїть.
Меланхолійний настрій цього вірша створюється відповідними лексичними та семантичними засобами: «печаль, як небеса», «згорає від сльози роса», «печальні груди». Туга явора за коханою така велика, що не тільки взимку, коли «сніг летить колючий», коли все живе завмирає, а й навесні, у пору пробудження і цвітіння (що завжди асоціюється з розквітом людських почуттів), він сумує за милею
і …не знає, що надійдуть люди.
Зміряють його на паруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
Д. Павличко, використовуючи фольклорний образ явора, художніми засобами реалізує власний погляд на закономірності життя і творчості: із високої проби почуттів і страждань народжується нова властивість — мистецький витвір (скрипка, її мелодії), який своєю красою очищатиме льодину, даруватиме естетичну насолоду.