Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Павличко Дмитро Дзвенить у зорях небо чисте

Дзвенить у зорях небо чисте

Формат: txt

Завантажити

 

Вірш "Дзвенить у зорях небо чисте...»  пройнятий сумними настроями. В його основі лежить розгорнута мета­фора: душа ліричного героя то зеленіе серед зими, то цвіте від радості кохання, то стоїть, у снігах, сягнувши піку життя. Відзначаючи філософічність твору, літературознавець А. Ма­каров пише: «Незважаючи на градацію теплих, радісних відтінків, оповідь у цілому справляє трагічне враження. Де­рево пробуджується до життя вночі, взимку, серед синьої тем­ряви й снігу. Це символ пізньої любові. Його квіти відчува­ють своїми пелюстками синій холод часу, в його плодах не­має сміливих кольорів сонця».

Світ такий багатобарвний, безкінечний, первозданно-чис­тий, а людина — його часточка — прагне «щасливої долі», «любові справдешньої», «дружби, що живе в літах". Лірич­ний герой збагачений життєвим досвідом, нагадує то тополю, то черешню, то яблуню — тобто пройшов різні етапи буття, але цей досвід запізні лий, бо душа — «неначе дерево безлис­те» серед снігів і холоду, що прозоро співвідноситься із за­вмиранням, завершенням земного існування.

Пісням Д. Павличка притаманні висока поетичність, тя­жіння до образів-символів, глибинна філософічність і вишу­каність форми.