Дзвенить у зорях небо чисте
- Деталі
- Категорія: Павличко Дмитро
- Останнє оновлення: 12 грудня 2012
Формат: txt
Вірш "Дзвенить у зорях небо чисте...» пройнятий сумними настроями. В його основі лежить розгорнута метафора: душа ліричного героя то зеленіе серед зими, то цвіте від радості кохання, то стоїть, у снігах, сягнувши піку життя. Відзначаючи філософічність твору, літературознавець А. Макаров пише: «Незважаючи на градацію теплих, радісних відтінків, оповідь у цілому справляє трагічне враження. Дерево пробуджується до життя вночі, взимку, серед синьої темряви й снігу. Це символ пізньої любові. Його квіти відчувають своїми пелюстками синій холод часу, в його плодах немає сміливих кольорів сонця».
Світ такий багатобарвний, безкінечний, первозданно-чистий, а людина — його часточка — прагне «щасливої долі», «любові справдешньої», «дружби, що живе в літах". Ліричний герой збагачений життєвим досвідом, нагадує то тополю, то черешню, то яблуню — тобто пройшов різні етапи буття, але цей досвід запізні лий, бо душа — «неначе дерево безлисте» серед снігів і холоду, що прозоро співвідноситься із завмиранням, завершенням земного існування.
Пісням Д. Павличка притаманні висока поетичність, тяжіння до образів-символів, глибинна філософічність і вишуканість форми.