Breadcrumbs

Ви тут: Home Укр. література Стельмах Михайло Правда и кривда

Правда и кривда

Формат: txt

Завантажити

Створений на хвилі хрущовської “відлиги", роман у фоль­клорному ключі порушує вічну проблему добра і зла на мате­ріалі життя українського села в останній період війни з фа­шизмом та перші повоєнні роки. Проблеми правди, ставлен­ня селянина до землі, наслідків антилюдяного сталінського режиму порушені не сторінках твору, який, проте, інколи нагадує казку в намаганні автора показати перемогу добра над злом. Однак талант М. Стельмаха виявився й у цьому романі, зокрема утворенні колоритних образів, типових на­родних характерів. Змальовуючи їх, автор вдається до спо­гадів героїв, які сягають ще довоєнного періоду. Так, Гри­горій Задніпровський, пригадуючи своє минуле, розповідає про нещасливе кохання, участь у партизанському загоні. Через ретроспекцію читач дізнається про довоєнні сторінки біографії Марка Безсмертного: його молодість, сім’ю, несправедливе ув’язнення, участь у боях. Ці штрихи допомагають письмен­нику яскравіше, рельєфніше змалювати образи твору. Проте найповніше вони розкриваються у вчинках, діях, складних стосунках. Головний герой прагне відбудувати рідне село, вдихнути в нього життя, і це завдання визначає коло його думок, взаємин з іншими людьми, стиль роботи. Письменник поетизує цей образ. Як і інші персонажі, Марко Безсмертний, Григорій Задніпровський, Степанида — натури романтичні, піднесені. Вони тонко відчувають красу природи, людини, світу. Скільки прикрих несподіванок довелося пережити Григорію Задніпровському, а він залишається незламним оптимістом і стверджує:

"— Поки людина живе — повинна чекати чогось вели­кого.

Це ілюзія романтики?

Це сила життя...”,

З трепетною ніжністю звертається Марко Безсмертний до покаліченої пташки: “Не бійся, маленьке. Я ніколи не кривдив ваш рід ні для забави, ні для їжі... Чуєш, не вмирай, пташино, живи і виводь свою пісню, виводь діток, бо як не буде птахів, то і людське серце стане черствішим”. Так пись­менник творить образи людей, що увібрали найкращі риси народного характеру -

Особливу увагу приділяє М. Стельмах зображенню порт­ретів своїх героїв, які дають змогу збагнути їхню людську сутність, розкрити думки і почуття. Він знаходить такі наскрізні деталі зовнішності, які є психологічно значущими. Це “нерівна підківка вусів” у солдата Безсмертного, яка як деталь повторюється не раз, робить ближчим, ріднішим об­раз. Письменник часто акцентує увагу на очах того чи іншо­го героя, бо вони — дзеркало душі. У Григорія Задніпров­ського очі ніжні, як і його поетично-чиста душа. Сестра Степа­нида читає у братовому погляді набагато більше, ніж миттє­вий вираз очей: “... Скільки пережито, скільки разів її Гри­горій стрічав смерть, і скільки разів сам когось карав нею.


Але очі в нього залишилися такими ж, як у дитинстві. Вели­ке діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не збіднюють погляду". Про очі Везбородькя ав­тор пише: «Сіротінявисті, дрімотливі, вони засіли в очницях, у них байдужість, пихатість, обмеженість».

Своєрідно подає М. Стельмах колоритний образ діда Семе­на Дибенка, його іскрометний гумор, непримиренність до зла, фальші, лицемірства. Найрельєфніше цей образ розкривається засобами мови — різкої, гострої, коли йдеться про “непра­вильних правителів” або «метеликів»-пристосуванців. Ста­рий, а багатим життєвим досвідом Євмен, цей “невгамовний і в'їдливий" дідуган, виступає виразником дум односельчан, оцінюючи, зокрема, Марка Безсмертного: “...в голові і в душі має понятіє ідо землі, і до людей, і до коней, і до хліба святого, і до риби у воді, і до птиць у небі, і до вдови нещасної. І до сироти безрідної”. Художні деталі також використовуються для розкриття цього образу. Дід до нестями любить коней (“і не забудь батога покласти в домовину", — наказує він жінці), захоплюється книгою-птицею, першим криком гусей, які повертаються а вирію, “розмовами" а синовою сорочкою. Під зовнішньою їжакуватістю, войовничістю живе тонка душа талановитого митця-самородка. Викінчено-довершені скуль­птури якого дивують світ.

Загалом як художник слова М. Стельмах дуже уважний до деталі в розкритті внутрішнього світу героя, яка інколи набуває символічного значення. Так, автор кілька разів по­рівнює Марка Безсмертного із підбитим птахом. Справді, стри­баючи на милицях, у розхристаній шинелі герой схожий на птаха. У фольклорі, як відомо, це — романтичний образ, який символізує політ, висоту, небо. Письменник же конкретизує визначення епітетом “підбитий”, наповнюючи його новим, трагедійно-романтичним змістом: як неприродно, коли лю­дина зранена, коли болить її душа від мук фізичних і мо­ральних! Це ніби сумовито-печальний крик птаха, який не може літати.

Лексичний ряд крила — політ — небо не один раз знахо­димо на сторінках роману як засіб характеристики героїв. Лише в невеличкому епізоді змальовано образ полковника Горгонова, але вдало використана деталь увиразнює і поетизує його як захисника рідної землі: “В церкву, як з кінокадру, влетів молодий русявочубий полковник. За його плечима в багряному кипінні ворушилася накидка неба”. Смисловою домінантою першого речення є слово “влетів", яким передано динамізм і напругу баю. У другому метафори деталь "на­кидка неба” — як контраст до "багряного кипіння" вогню, шалу атаки. Вона надає образу героїчного звучання в дусі народних дум. Піднесеність письма М. Стельмаха служить яскравому змалюванню образу звичайної людини, її духов­ної краси.

Романтично-ліричну тональність "Правди і кривди" творять численні ліричні відступи. Наприклад: “Здавалося б, що таке роса? Звичайні опади, та й годі. А для селянської дитини, та ще й я мрійною вдачею, — це чарівний початок світу…; це найкращі спомини…; це соромлива заплакана ро­машка... Це ті сподівані, бентежні і найсвятіші вечори, коли хтось сидить біля тебе, у твоїй руці тримає твою руку і не може вимовити слова. А ти чекаєш і боїшся його, того слова, що може сказати тільки пора кохання".

Багата художня палітра М. Стельмаха в зображенні люд­ських характерів і доль. Романтично окрилені, піднесені до рівня ідеальних я погляду моралі народу, вони уособлюють його духовну велич і безсмертя.