Breadcrumbs

Давня казка

Формат: txt

Завантажити

 

ПРО ПОЕМУ «ДАВНЯ КАЗКА».

Тема та сюжет поеми

Поема Лесі Українки «Давня казка» — один з найкращих творів української літератури. В ній поетеса показує боротьбу людей проти своїх поневолювачів та роль і місце поета у визвольній боротьбі народу.

Ця тема розкривається в зображенні двох головних персонажів твору — народного поета і графа Бертольда.

Поема починається коротеньким вступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема, в якій ведеться розповідь про минуле, тісно пов’язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.

У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. В народі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати.

Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.

Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.

Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніло військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.

У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запалили и ньому боновий дух. Лицарі з словами

Ми готові йти до бою,

Краще смерть, ніж віяний сором

кинулися в бій і пермогли ворога.

Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війску здобути -перемогу.

Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а королі нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята та розваги. Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діє так і в своїй країні.

Трудно навіть розказати

Що за лихо стало в краю,-

Люди мучились як у пеклі,

Пай втішався як у раю.

Доведений до відчаю, народ готується до повстання. Серед людей ширяться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.

Бертольдо знає, яку велику силу має художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові.

Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в’язниці.

Поет загинув, але залишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу.

Народ повстав і вбив пана Бертольда. Та залишився по ньому молодий нащадок, який продовжує будувати тюрми і гнобити людей. Між нащадками поета і графа продовжується боротьба. Таким закінченням поеми Леся Українка підкреслює, що боротьба за своє визволення неминуче триватиме до того часу, поки в ній не переможе народ. Тоді тільки запанує нова правда.

Образ поета.

На протязі всього твору Леся Українка

показує поета у тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображає думки і погляди народу, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».

Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотнім. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв’язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них великої поваги і довір’я. Народ вважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:

Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважнний лицар...

Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в’язницею.

В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити народові, допомагати йому у повсякденному житті і в боротьбі проти визискувачів. Таку поезію народ любить і користується нею як грізною зброєю в боротьбі за краще життя.

Образ Бертольда

В образі графа Бертольда Леся Українка показала ті ворожі народові сили. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом народу. Нікчемним граф все життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Вім заводить, нові податки, мита та панщину.

Жорстокість, бундючність і грубість Бертольда виявляються у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги:

Бачте,— крикнув,— що за птиця!

Чи не встав би ти, небоже?

Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!»

Переляканий революційними піснями, у яких поет закликав «пробити пану груди», Бертольдо оскаженіло наказує:

Гей, ловіть співців, в’яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

Непокірному поетові Бертольдо загрожує:

...в тюрму його закину,

Там він, клятий, і загине!

Поряд з грубими погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається також до підкупу і лицемірства:

Я його талан співацький

Так високо поважаю,

Що співцем своїм придворним

Я зробить його бажаю.

Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота.

[3]