Давня казка
- Деталі
- Категорія: Українка Леся
- Останнє оновлення: 06 жовтня 2017
Формат: txt
ПРО ПОЕМУ «ДАВНЯ КАЗКА».
Тема та сюжет поеми
Поема Лесі Українки «Давня казка» — один з найкращих творів української літератури. В ній поетеса показує боротьбу людей проти своїх поневолювачів та роль і місце поета у визвольній боротьбі народу.
Ця тема розкривається в зображенні двох головних персонажів твору — народного поета і графа Бертольда.
Поема починається коротеньким вступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема, в якій ведеться розповідь про минуле, тісно пов’язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.
У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. В народі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього
Раз у раз ходила молодь
Пісні-слова вислухати.
Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.
Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.
Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніло військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.
У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запалили и ньому боновий дух. Лицарі з словами
Ми готові йти до бою,
Краще смерть, ніж віяний сором
кинулися в бій і пермогли ворога.
Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війску здобути -перемогу.
Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а королі нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята та розваги. Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діє так і в своїй країні.
Трудно навіть розказати
Що за лихо стало в краю,-
Люди мучились як у пеклі,
Пай втішався як у раю.
Доведений до відчаю, народ готується до повстання. Серед людей ширяться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.
Бертольдо знає, яку велику силу має художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові.
Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в’язниці.
Поет загинув, але залишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу.
Народ повстав і вбив пана Бертольда. Та залишився по ньому молодий нащадок, який продовжує будувати тюрми і гнобити людей. Між нащадками поета і графа продовжується боротьба. Таким закінченням поеми Леся Українка підкреслює, що боротьба за своє визволення неминуче триватиме до того часу, поки в ній не переможе народ. Тоді тільки запанує нова правда.
Образ поета.
На протязі всього твору Леся Українка
показує поета у тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображає думки і погляди народу, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».
Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотнім. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв’язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них великої поваги і довір’я. Народ вважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:
Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважнний лицар...
Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в’язницею.
В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити народові, допомагати йому у повсякденному житті і в боротьбі проти визискувачів. Таку поезію народ любить і користується нею як грізною зброєю в боротьбі за краще життя.
Образ Бертольда
В образі графа Бертольда Леся Українка показала ті ворожі народові сили. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом народу. Нікчемним граф все життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Вім заводить, нові податки, мита та панщину.
Жорстокість, бундючність і грубість Бертольда виявляються у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги:
Бачте,— крикнув,— що за птиця!
Чи не встав би ти, небоже?
Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!»
Переляканий революційними піснями, у яких поет закликав «пробити пану груди», Бертольдо оскаженіло наказує:
Гей, ловіть співців, в’яжіте!
У тюрму його, в кайдани!
Непокірному поетові Бертольдо загрожує:
...в тюрму його закину,
Там він, клятий, і загине!
Поряд з грубими погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається також до підкупу і лицемірства:
Я його талан співацький
Так високо поважаю,
Що співцем своїм придворним
Я зробить його бажаю.
Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота.
[3]