ОГНЕННЕ КОЛО
- Деталі
- Категорія: Багряний Іван
- Останнє оновлення: 21 серпня 2012
Формат: txt
Про боротьбу української Дивізії „Галичина” під Бродами написав Багряний окрему повість Огненне коло, яку видав у 1953 р.
Огненне Коло, твір, що його назвав автор повістю про трагедію під Бродами, появився друком у 1953 році. Треба відмітити, що Багряний пише тут про події, яких він сам не пережив і не бачив. Тут видно, що твір писаний на підставі переказів. Сам автор у післяслові пише, що не уважає цю повість за досконалу, але тому, що в нашій літературі немає творів на теми визвольної боротьби, він відважився писати на таку болючу тему, а саме про трагедію під Бродами. Письменник мав на думці написати великий роман в 4-ох томах, в якому одну частину, себто четвертий том мала творити повість Огненне Коло. Навіть герої твору Петро й Ата, повторюються в пізніше виданім романі Буйний Вітер.
Твір цей був суворо критикований за наставления його героїв до української суспільности, як також і до ворога, перед яким герої твору відчувають якийсь містичний страх. І. Скірко у рецензії під заголовком „Новий твір Багряного” пише, що твір цей про війну повинен би мати на цілі виховання молоді, так як і багато інших творів з нашої історії, на яких виховувалися всі учасники визвольних змагань. Як приклад він подає твори Чайковського, Кащенка і їм подібних. Огненне Коло, на думку І Скірка, підриває віру в українську суспільність і критикує „вишиваних дядьків”, що послали українську молодь на „воріженьків”, зовсім не розуміючи, чи не хотячи розуміти, що це було на певну загибель.
Багато глибше й об’єктивніше оцінив цей твір Анатоль Юриняк у статті „Коли письменникові перешкоджає публіцист”. Основна хиба згаданого твору, за Юриняком — у публіцистиці Багряного там, де повинні вітати вартості літературної ваги:
Бо тут письменник сходить з ролі відтворювана дійсности в мистецьких образах, а виступає в невластивій мистцеві ролі публіциста і воєнного хроніста. Він не змальовує, а описує події і їх аналізує, хоч це зовсім не його справа.
Але Юриняк стає по стороні автора і дає йому високу оцінку за відвагу взяти тему, ще ніким на еміграції не опрацьовану. Причиною створення Дивізії „Галичина”, була надія, що з заломанням обох противників — німців і москалів, вона мала б відіграти свою ролю у формуванні української держави. Так не сталося і битва під Бродами стала ще однією трагедією в історії українського народу. На цю тему Юриняк пише:
Огненне Коло — таки справді видатний твір: і граничною яскравістю, пластичністю змальованих сцен, і глибоким сенсом потрійного вогненного кола: кола перстеня навколо дивізії, трагічного кола безвихіддя, що в нім опинився український народ і, нарешті, кола „розмонтованого” світу нашої цивілізації”.
Остап Тарнавський у Свободі, в статті „Діло Івана Багряного”, висловився дуже прихильно про Огненне Коло. Неприхильну реакцію на цей твір він пояснює свіжістю і близькістю теми боротьби синів українського народу одного проти другого за інтереси чужих народів. Тарнавський твердить, що Багряний підійшов правильно до цієї проблеми, давши навіть її розв’язку: „це рідний однострій українського вояка і рідна українська ідея, за яку треба та варто боротися”.