Смерть

Формат: txt

Завантажити

(1928)

З цієї збірки найзнаменитішою і для А.Д. дуже характери стичною була повість «Смерть», в якій автор порушив проблему московського комунізму та українського національного почуття й національної свідомості. В образі головного персонажа (Горобенка) автор змалював українця, партійного комуніста, з типовим українським почуттям меншовартості та вини перед «старшим братом».

Горобенко за всяку ціну хоче бути довіреним комуністом-большовиком і намагається здобути собі повне довір’я партії, але в цьому йому перешкоджає його національне минуле з одного боку, і національне сумління, яке він, правда, старається заглушити, з другого. Не маючи до нього довір’я, партія не трактує його як певного й довіреного комуніста, а він від цього глибоко страждає і почувається меншевартним. Врешті він вирішує здобути собі довір’я партії убивством, пролиттям братньої крови.

Радянська партійна критика повість засудила, як непролетарську, а навіть ворожу пролетаріатові, бо «в особі Горобенка не показано ніякого більшовика взагалі, тільки те, що відрізняє героя від большевиків. І тема про українство переважає над всякою іншою тематикою і національні мотиви виступають в багатьох творах, навіть у тих, що з національним питанням не зв’язані». Зате більшовицьку організацію змальовує автор як фанатичну касту, чужу в українському оточенні і трактовану в дусі ідеалістичної психології. Інший партіний критик, Б. Коваленко, назвав «Смерть» повістю перейнятою національною ідеологією і сатирою на комуністичне минуле, за принципом заперечення органічного зв’язку партії з українським політичним і культурним життям.

Не можна заперечити, що добором персонажів і репліками Горобенка автор виявив думку, що „партія чужа для України організація окупантів, і тільки окремі в ній заложники від українства репрезентують українські народні маси“.

За таке розуміння комунізму авторові довелося пізніше важко страждати, але поки до того дійшло, автор мав ще деякі можливості писати й друкуватись. 

[6]

• < Попередня