Теліга Олена
Олена Теліга були непересічною особистістю: вольовою, рвійною, емоційною, твердою в переконаннях, за визначенням одного з її сучасників, “ніжністю у силі".
Літературні критики порівнюють її творчість із художнім доробком Лесі Українки, яких зближує і споріднює прометеївський пафос, життєствердні інтонації, поєднані з жіночою ніжністю і відданістю, хоча умови формування і становлення цих поетес, їхнє суспільно-культурне оточення зовсім різні.
О. Теліга у своїх творах звертається не до натовпу, а до конкретної людини, посвячуючи її у вир власних почуттів, роздумів, моральних цінностей, її поезія наскрізь автобіографічна. Що ж до життєвого шляху поетеси, то свою долю, свою біографію вона зробила сама. Зростала в затишній атмосфері батьківського дому, а вибрала неспокій боротьби, маючи “шалену любов до життя і шалену погорду до смерті”. Могла надрукувати збірку поезій, але не хотіла книжечки з уже опублікованих віршів, а недрукованих все не вистачало. Так само вона могла виїхати з Києва, коли фашисти почали переслідувати українську інтелігенцію за антиокупантські настрої, але залишилась, бо була вірна раз і назавжди обраній меті — служити справі пробудження національної свідомості, об'єднанню культурних сил України. Характер О. Теліги багато в чому зумовив основні мотиви її творчості - непереборне життєлюбство, віру в здійснення мрій, заперечення сірості й нудних буднів. Головним життєвим та естетичним орієнтром поетеси стала “романтика нації, романтика змагань, романтика життя”.
Основні віхи життя і творчості Олени Теліги
21 липня 1907 р. у Петербурзі в родині відомого гідролога й українофіла Івана Шовгеніва народилась донька Олена;
1917 р. переїзд до Києва;
1925—1929 рр. разом з матір’ю і молодшим братом вирушає до Подєбрад (Чехо-Словаччина), де батько, який емігрував раніше, працює ректором Української господарської академії; вступає
на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі; пише поезії і статті українською мовою; одружується з М. Телігою;
1929—1941 рр. сповнене поневірянь життя в Польщі;
22 жовтня 1941 р. у складі похідної групи ОУН прибуває до Києва, редагує літературний тижневик “Літаври” при газеті “Українське слово”, організовує Спілку українських письменників і стає її головою;
лютий 1942 р. арешт і розстріл (між 13—21 лютого) у Бабиному Яру;
1946 р. публікація першої збірки “Душа на сторожі”;
1947 р. вихід у світ збірки “ Прапори духу” ;
1977 р. поява збірника “Олена Теліга” {Детройт — Нью-Йорк — Париж);
13 січня 1995 р. у Києві створено Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги.