Заспів
- Деталі
- Категорія: Лепкий Богдан
- Останнє оновлення: 28 вересня 2013
Поетична розповідь про чарівне Поділля, рідний край, : «колисав мою колиску вітер рідного Поділля». Спогади раннього дитинства виникають у свідомості поета, пов’язані з звуками народних пісень, «підгірської трембіти», народних обрядів («і веселий спів весільний, і сумний плач похоронів»).
Усі ці почуття поєднуються з думками поета про важку долю поневоленого народу: «Колисав мою колиску крик зневоленого люду».
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду
1901