Сторінка 139

1. Хвилинну стрілку від годинника замкової вежі не за призначенням використовував (В) Недоборода.

2. У кінці повісті нічним сторожем влаштувався працювати (Б) Недороль Десятий.

3. Установіть відповідність.

1. Аля - В Що тут не доробив — отам вилазить боком! Буває що добро з одним виходить оком!
2. Кат - А Всі чомусь мене обходять стороною. І ніхто не привітається зі мною. І ніхто мені руки не подає — всі не люблять ремесло моє!
3. Недочеревик - Д От і виходить, бачте, що душа не коштує і мідного гроша! Бо я за те й копієчки не дам, чого побачити не можу сам!
4. Перший Недорадник - Г Порожня голова — не диво. І з нею можна жить щасливо. Думки до неї не приходять і мрії з розуму не зводять.

4. Які особливості має повість як літературний жанр?

Як літературний жанр повість має такі особливості: є великого обсягу, написана прозовою мовою, має декілька або багато героїв, розповідається про події.

5. Із скількох розділів складається повість «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»?

Повість «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» складається із тридцяти розділів. Автор поділила повість на розділи за подіями, що відбувалися у повісті.

6. Як діалоги допомагають розкрити характер героїв?

Недоладько говорить гірку правду, але не любить ображати інших:

— Яка безглузда країна! — 3 досади в дівчинки на очі навернулися сльози .—Атож, живуть десь там лінюхи та шелепи-недотепи — це недоробив, те кинув на півдорозі. А через них і ми мучимося! — підтакнув Недоладько. Але одразу ж похопився: — Ох, вибач, я не хотів тебе образити! Алі одразу ж перехотілося плакати. Вона зрозуміла, що теж належить до отих шелеп-недотеп. —Я не гніваюся, Недоладьку. Якщо і є мені на кого гніватись, то тільки на саму себе, — сумно прошепотіла вона пошерхлими від спраги губами.

Недоладько співчутливий, радіє за успіхи інших, не заздрить:

Незабаром Аля побачила на квітці велику бабку. — Ой, Недоладьку, дивися, яка гарна! — вигукнула вона. —Давай її сполохаємо — нехай політає!— Вона не літає, — зітхнув Недоладько й зупинився. — У неї немає одного крильця.«Бідолашна! їй, мабуть, так хочеться літати!» — подумки пожаліла дівчинка бабку.... Аля пришила крильце... Недоладько на радощах стрибав навколо неї й підкидав угору капелюха. Потім кинувся цілувати дівчинку.— Ура! Виходить, ти чудово вмієш доробляти недороблене! Ура! І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця. Вони рушили далі.«Так ось чому мені стало так радісно! — подумала дівчинка. — Виходить, це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця».

Недоладько сміливий, знаходить вихід, не залишає друзів у біді:

Недопопелюшка потягла Алю вниз, радісно вигукуючи: — Це Недоладько, Недоладько прийшов! Недоладько дуже зрадів, коли побачив дівчаток живими та здоровими.—А ми прийшли визволяти тебе, — звернувся він до Алі. Аля обернулася і впізнала багатьох знайомих недоладян.

Недоштанько песиміст, боркотун, байдужий, зневірений, боягузливий:

—Ну-ну, не треба сваритися! —утрутився Недоладько. — Я саме збирався тобі пояснити. Вона хоче йти до Недороля Десятого. Га? Що ти на це скажеш?— Скажу, що на це треба наплювати й забути.— Це ж чому?—Бо якщо навіть їй і пощастить дістатися до замку, там її неодмінно схопить Перший Недорадник, і — гоп! —її розпатланої голови наче й не було! Ось чому!

Недороль Десятий боягуз, не відстоює справедливість, самотній, не хоче вникати у державні справи. Нарешті Недороль виліз і сів, відсапуючись.

— Ох-х-х-х, як ти мене налякала! —І він приклав до серця руку. — Я думав, що воно от-от вискочить! Мене вже давно так ніхто не лякав! — Чому?—Бо вже багато-багато років сюди ніхто не заходить!— Чому?— Чому, чому! — розсердився Недороль. Потім підкликав Алю пальцем, нахилився над нею й прошепотів: — Я їх боюсяЮглянувся довкола й ще тихіше додав:— Усіх боюся, але найбільше, — Недороль зблід, наче крейда — найбільше я боюся свого Першого Недорадника! Недопелюшка добра, співчуває іншим, проти несправедливості, ризикує життям заради друзів, допоможе у біді, працьовита: Двері їм відчинила заплакана Недопопелюшка.—Що сталося? — стурбувалася Аля.— Перший Недорадник наказав відрубати голову Головному Недокухарю нібито за те, що королю на обід він подав круті яйця. Але ж це неправда, яйця були недоварені, рідкі, я сама перевіряла, — схлипуючи, розповідала Недопопелюшка. — Недокухар був такий добрий! Він завжди пригощав мене ласощами з королівського столу! — І Недопопелюшка залилася слізьми.—Цить, не плач! — заспокоїв її Недоладько. — Скоро цьому настане кінець. Недопопелюшка кулачком витерла мокрі щоки і з надією подивилася на свого приятеля. А Недоладько, нашвидку розповівши їй останні новини, запитав:—Може, ти знаєш, де живе годинникар?—Звичайно, знаю! Адже я щодня ношу йому обід! Я знаю до нього найкоротшу дорогу! Ходімо!

Кат самовпевнений, жорстокий, не бачить несправедливості, єхидний, любить свою «чорну» роботу:

Побачивши, що дівчинка дивиться на нього з відразою, кат знову захихотів.—Хи-хи-хи! Не дивися на мене так, не дивися! Знаєш, хто я? Я — друга людина в королівстві після Першого Недорадника! Мене всі бояться! Хи-хи! А ще, не забувай, я єдина людина в королівстві, якій дозволено доводити свою справу до кінця! Хи-хи-хи-хи!Та раптом він перестав хихотіти й жалібно сказав:—А я не такий уже й поганий! Я добрий! Ти думаєш, мені тебе не шкода? Ще й як! Але що вдієш — така робота! — І він знову захихотів: — Я бачу, ти не хочеш підійти ближче. Нічого, нічого, не вставай! Ти, напевно, втомилася. Я вже й так бачу, що тобі найкраще підійде ось ця любонька! — І він узяв до рук невеличку сокиру з коротким держаком. Кат провів пальцем по її лезу. Стурбовано пробурмотів: «Треба трохи підгострити!»

Гвардайці Недовус та Недоборода люблять дітей, обурюються несправедливістю Першого Недорадника, жаліють дівчинку, сприяють визволенню Алі:

По цих словах гвардійці знову забряжчали своїм залізяччям, і один з них сказав:— Здається, ти залишив ключ у замку, Недобородо?— Еге ж, у замку, — відповів другий.—І дверцята можна відімкнути?—Звичайно, якщо повернути ключа ліворуч! — І можна випустити дівчинку з в'язниці?— Звичайно, якщо хтось захоче це зробити! І вони знову замовкли, утупившись у стіну.

7. Що таке відповідальність?

Відповідальність - це свідоме ставлення до виконання своїх завдань, обов'язків. Від початку й до кінця повісті відповідальні Недоладько, Недопопелюшка, Недотиждень , з часом стає такою Аля

8. У яких кольорах ви побачили країну Недоладію?

Напевно, країна Недоладія - кольорова країна, як малюнки, іграшки. Але від того що вони, половинчасті, перекошені, негарні, фарби зовсім поблідли, як всі недоладянини. У кінці повісті добро перемагає зло. «Сонце підбилося височенько, та Аля все ще доробляла — малювала, зашивала, докручувала, прибивала», робила жителів гарними, допомогла жити спокійно без жорстокого Першого Недорадника, тому фарби повинні стати яскравими та насиченими.

9. Як відомо, у казках добро перемагає зло.

У казках добро перемагає зло, тому в історії про Алю переможена безвідповідальність, безголовість.

10. Які людські якості виховує повість Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»?

Повість Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» вчить бути відповідальним, товариським, працьовитим, допомагати іншим, не бути боягузом.

11. Мені найбільше сподобалася ілюстрація, де Аля читає велику книгу Недочеревика. Дівчинка уважно листає сторінки, напевно, щось важливе знайшла у книзі. Вона зосереджена. Забула про темноту, страх, яскраве полум'я свічки дає їй надію на повернення додому.

Мені найбільше сподобалась ілюстрація до восьмого розділу. На ній зображена мила дівчина. У неї добрі очі, лагідне обличчя. Недопопелюшка працьовита. Сьогодні вона має знов багато роботи, адже працює служницею у королівському замку. Як шкода, що її не домалювали, дівчина не зможе зустріти чарівного принца у відомій казці.

12. У зверненні до читачів повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» Г. Малик сказала, що «ВСЕ-ВСЕ на світі залежить від нас з вами. І ми з вами залежимо один від одного».

Добре, що Аля зустріла спочатку Недоладька, Недопопелюшку, без їхньої допомоги не уявляємо пригод дівчинки. Маленька справа - пришити крило бабці - зробила бабку щасливою, Алю - радісною. Друга справа зробила здоровою Недокватирку. Добре відношення до дітей роблять гвардійців справедливими, вони сприяють визволенню Алі. Хоч не бере участі в подіях байдужий песиміст Недоштанько, напевно, Аля зробить «холоші його штанів» однакової довжини. Після цієї пригоди недоладянини залишаться вдячними дівчинці, вона теж згадуватиме їх. Аля навчилась працювати, бути відповідальною, вона обов’язково попередить тих, кого імена бачила на сторінках великої чарівної книги «Справаномер».

Домашнє завдання.

1. Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався.

День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті - дівчинка добра, вона не могла не допомогти. її порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця. Наступного дня після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб'язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.

Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.

Тепер Сашко завжди виконуватиме завдання.

2. Любий Недоштанько!

З тобою зустрілася під час моїх незвичайних пригод в країні Недоладії. Сумно, що ти такий байдужий, не дав мені надії на повернення додому, поспішив «до будинку й так хряснув за собою дверима, що вони самі ще декілька разів відчинилися й зачинилися».

Я теж мала погані риси: була невідповідальною, нетерпеливою, але зрозуміла свої помилки, знайшла нових друзів. Допомогла усім недоладянинам, з радістю зробила «холоші твоїх штанів» рівними за довжиною.

Тому можу порадити тобі не втрачати надію у свої сили, не миритися з несправедливістю, вміти дружити, бути співчутливим, добрим. Бо як ти ставишся до других, так будуть ставитися до тебе. Тоді знайдеш справжніх друзів, не будеш самотнім.

Я рада нашому знайомству. Напиши про себе та своїх нових друзів.

Аля.

• < Попередня
• Наступна >