§ 48. Екологічні групи і життєві форми рослин

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке екологічна група рослин?

Різноманітність екологічних умов і відповідно різноманітність адаптацій стали об’єктивною передумовою створення множинності екологічних класифікацій і виділення значного числа різних екологічних груп рослин. Екологічна група рослин — це сукупність організмів різних видів незалежно від їх систематичної приналежності, що характеризуються подібними адаптаційними особливостями за відношенням до певного екологічного фактора. Екологічні групи рослин можна виділяти за відношенням до різних екологічних факторів середовища: вологість, температура, освітленість. Однак межі між ними умовні, і мають плавний перевід від однієї екогрупи до іншої, що обумовлено екологічної індивідуальністю кожного виду.

2. Які екологічні групи рослин виділяють за відношенням до світла, зволоженості і температури?

За відношенням до світла виділяють декілька екологічних груп рослин: світлолюбні, тіньовитривалі та тіньолюбні рослини.

Світлолюбні рослини віддають перевагу яскраво освітленим місцям зростання. До світлолюбних видів належать мешканці відкритих, добре освітлених місцезростань. Як правило, вони мають добре розвинену кореневу систему, вище стебло порівняно з видами, що мешкають у затінку, розсічені листкові пластинки тощо (береза, сосна). В цю групу входять такі види, як кукурудза, цукрова тростина, різні види ковили, костриця овеча, ряст, підсніжник, проліска, чимало видів родин: Гвоздичні, Лободові, Молочайні. Тіньовитривалі рослини здатні переносити значне затінення. До тіньовитривалих відносяться такі рослини, як зелені мохи, плауни, квасениця звичайна, грушанки, веснівка дволиста, купина лікарська, копитняк, плющ. Тіньолюбні — рослини, що більш краще почувають себе в затінених місцезростаннях, однак можуть переносити достатнє освітлення. До цієї групи відноситься ряд лучних і лісових трав, деякі чагарники та чагарники, наприклад, чемериця біла, коронарія зозуляча, суниці лісові, тонконіг дібровний, наперстянка великоквіткова. З деревних рослин до цієї групи входять модрина, дуб, ясен, липа, черемха.

За відношенням до температури виділяють наступні екологічні групи рослин: холодостійкі, холодовитривалі, теплолюбні.

Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. В їхньому клітинному соку накопичуються поживні речовини, що знижують точку замерзання цитоплазми. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи. Холодовитривалі зростають у районах із сезонним кліматом, із холодними зимами. До них належать дерева, кущі, горох, жито.

Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в областях тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур, сильно пошкоджуються або гинуть при температурах вище точки замерзання води. До них належать рослини дощових тропічних лісів, теплих морів.

У процесі еволюції види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо.

Водяні, вологолюбні, посухостійкі та сухолюбні — екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням їх до води, що є обов’язковою умовою росту і розвитку. Водяні рослини повністю або в значній мірі занурені у воду. їх листки або плавають на поверхні води, або рослини повністю знаходяться у воді. Сюди відносяться такі рослини, як елодея канадська, рдесники, кушир, водяний жовтець, жабурник, сальвінія плаваюча. Вологолюбні рослини — це надземноводні рослини, що частково занурені у воду й зростають уздовж берегів, на мілководді, на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів. До цієї групи відносяться такі рослини, як очерет звичайний, стрілолист, калюжниця болотна, частуха подорожникова, бобівник трилистий, росичка, мохи зозулин льон та сфагнум, сусак зонтичний, осока гостра, перстач прямостоячий.

Посухостійкі рослини — найбільш чисельна екологічна група, що об’єднує рослини, які можуть переносити нетривалу та не дуже сильну засуху. Це рослини, що зростають при середньому зволоженні, помірному тепловому режимі й досить хорошому забезпеченні мінеральним живленням. До цієї групи можна віднести вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, літньозелені листяні породи лісів помірних широт, кущі підліску, трав’янисті рослини широкотрав’я, рослини заплавних і не дуже сухих суходільних лук, пустинні ефемери та ефемероїди, багато бур’янових і більшість культурних рослин.

Сухолюбні рослини — це рослини, що зростають у місцях із недостатнім зволоженням. Вони поділяються на два основні типи: м’ясисті — на вигляд рослини з добре розвинутими водозапасаючими тканинами та зовнішньо сухуваті рослини, як правило, з вузькими та дрібними листками. До першої групи відносяться кактуси, кактусоподібні молочаї, алое, агави, молодило, очиток, холодок. До другої — тонконіг вузьколистий, костриця овеча, види ковили, полини, та деякі інші рослини.

3. Що таке життєва форма?

Життєва форма рослин — це сукупність загальних рис зовнішньої будови рослини, які визначають її пристосування до умов життя.

Термін "життєва форма" відносно рослин був запропонований в 80-х pp. XIX століття відомим ботаніком Е. Вармінгом. Він розумів під цим поняттям "форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться в гармонії із зовнішнім середовищем протягом всього його життя".

4. Які життєві форми рослин вам відомі?

Основними життєвими формами рослин є дерева, кущі й трави, які відрізняються висотою, ступенем здерев’яніння осьових органів і тривалістю життя надземних пагонів.

Дерева — це рослини значних розмірів із розвиненими багаторічними стеблами (стовбурами). Головне стебло у дерев здерев’яніле, а численні гілки утворюють крону. Наприклад: дуб, граб, береза, осика, ясен, клен, ялина, сосна, ялиця, модрина.

Кущі відрізняються від дерев тим, що головного стебла (стовбура) у них немає або воно нечітко виражене, а галуження розпочинається біля поверхні ґрунту. Висота цих рослин не перевищує чотирьох-шести метрів. До кущів належать барбарис, ліщина, шипшина, бузина чорна, бузок тощо. Кущі, у яких однорічні пагони розміщені над поверх нею снігу і щороку відмирають, називають півкущі (зіновать руська). Кущі, які досягають висоти близько 1 м, називають кущиками (чорниця, багно, верес). Трав’яні рослини — це рослини, в яких підземні органи з бруньками відновлення зберігаються, а надземні пагони існують один вегетаційний період, а потім відмирають. До них належать пирій, типчак, суниці, глуха кропива, медунка, конюшина повзуча.

Однорічні трав'яні рослини відзначаються тим, що повний цикл розвитку (від насіння до насіння) відбувається за один рік. Це більшість польових культур (горох, квасоля, кукурудза, овес, ячмінь, кріп).

Дворічні рослини цикл розвитку закінчують протягом двох років: у перший рік утворюють розетку прикореневих листків і накопичують у коренях запасні поживні речовини, а наступного року утворюють суцвіття, на яких формуються плоди. Після їх утворення рослини відмирають (морква, редька, буряк, дивина, цикорій). Багаторічні трав’яні рослини мають довговічні підземні частини, які щороку дають надземні пагони. Останні після завершення вегетації відмирають. До них належить ковила, осоки, ситники, типчаки.

• < Попередня
• Наступна >