Лабораторна робота №6 Визначення акомодації ока, реакції зіниць на світло

МЕТА: навчитися визначати акомодаційну здатність ока та вміти пояснити її. Виявити узгоджений зіничний рефлекс на світло.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: аркуш білого паперу з отвором посередині (2-3 мм) та літерами різних розмірів навколо нього, шкільна дошка.

ХІД РОБОТИ

Робота виконується в парі

1.   Один учень (експериментатор) чітко пише слово, наприклад «акомодація», на дошці, на відстані 3-3,5м від досліджуваного.

2. Експериментатор підносить досліджуваному аркуш паперу з літерами та отвором на відстані 12-15 см від його очей. Він розміщує аркуш так, щоб літери на папері було чітко видно, а через отвір можна було читати текст, написаний на дошці.

3.   Досліджуваний через отвір у папері одним оком (друге прикриває) читає напис на дошці. Як при цьому він бачить літери на папері?

4.   Поверніть досліджуваного обличчям до світла й зверніть увагу на ширину його зіниць і на те, що в них однаковий діаметр.

5.   На 10-15 с прикрийте рукою одне око досліджуваного, який стоїть обличчям до світла, та простежте за розширенням зіниці не тільки закритого, а й незакритого ока (синхронність реакції).

6. Швидко відведіть руку від ока й знову визначте ширину зіниць. При цьому буде помітне швидке одночасне звуження обох зіниць.

ВИСНОВОК

Поясніть та обґрунтуйте:

1. У чому полягає акомодаційна здатність ока?

2.   Чому і завдяки яким фізіологічним механізмам виникають узгоджені реакції зіниць на світло?

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Око людини — своєрідна оптична система, у якій є світлочутливий екран: сітківка та світлозаломлювальні утворення, головним чином — рогівка й кришталик.

Оптична система ока має забезпечувати чітке зображення предмета на сітківці. Після заломлення світлових променів у кришталику утворюється зменшене зворотне зображення предмета на сітківці. У зоровому центрі головного мозку відбувається аналіз зображення, унаслідок чого воно «перевертається», тобто сприймається таким, яким є насправді. Для чіткого бачення предмета необхідно, щоб промені, які відходять від нього, сфокусувалися на сітківці. Коли людина дивиться на далекі предмети, їх зображення фокусуються на сітківці і їх видно чітко. Водночас близькі предмети людина бачить нечітко, оскільки промені від них фокусуються за сітківкою. Саме через це одночасно й однаково чітко бачити предмети, які віддалені від очей на різну відстань, неможливо. Пристосування ока до чіткого бачення предметів, віддалених на різну відстань, називається акомодацією. Під час цього процесу змінюється кривизна кришталика, а отже — його заломлювальна здатність. Коли людина розглядає близькі предмети, кришталик стає опуклішим, завдяки чому промені, які розходяться від світлової точки, сходяться на сітківці. Дія механізму акомодації ока виражається у скороченні війчастих м’язів, які здатні змінювати опуклість кришталика, що регулюється парасимпатичними нервовими волокнами.

Синхронність реакції зіниць обумовлює вегетативна іннервація зіничних реакцій. Симпатична частина вегетативної нервової системи обумовлює звуження зіниць, а парасимпатична частина — розширення їх. Узгодженість реакцій зіниць на світло обумовлена двобічним контролем з боку півкуль головного мозку.

• < Попередня
• Наступна >