p. 157 Reading Corner Чарівник країни Оз

1. Дороті жила у Великій Канзаській прерії з дядьком Генрі, який був фермером, та тіткою Ем, яка була дружиною фермера. Одного дня вони відчули, що наближався циклон. Дядя Генрі та тітка Ем сховалися у підвалі, але Дороті шукала свого собаку Тото у якійсь кімнаті. Раптово ураган підняв їхній маленький будиночок у повітря і опустив тільки кілька годин потому в красивій країні.

То була країна Оз. Там її зустріли чотири дивно одягнені людини, які були на зріст, як вона, але за віком виглядали, як її дядько Генрі. Троє з них були чоловіками, одна — жінкою. Вони сказали їй, що її будиночок убив Злу Відьму Сходу і зараз усі Манчкіни, які живуть у цій частині країни, стали вільними. Вони віддали їй срібні черевички, які належали Злій Відьмі Сходу. Вони знали, що з черевичками були пов’язані якісь чари. Але їм ніколи не було відомо, які саме.

2. Дороті попросила цих людей допомогти їй повернутися додому. Але вони не знали, як їй допомогти. Вони сказали їй, що все навколо країни Оз — то пустеля: на півдні, на сході, на заході і півночі. Вони думали, що Великий Чарівник Оз, який живе у Смарагдовому місті, міг їй допомогти. Так дівчинка вирішила піти у Смарагдове місто. “Дорога до Смарагдового міста вимощена жовтою цеглою, — сказала Відьма Півночі, — і ти не зможеш її обминути. Коли ти прийдеш до Оза, не бійся його, а розкажи свою історію та попроси допомогти тобі”.

Неподалік було кілька доріг, але у Дороті не забрало багато часу знайти дорогу, вимощену жовтою цеглою. Через невеличкий проміжок часу вона швидко крокувала в напрямку Смарагдового міста.

Її мандрівка була довшою, ніж вона очікувала. Шлях лежав крізь поля та ліси, і на шляху вона зустріла Опудала, Залізного Дроворуба та Боягузливого Лева.

3. Дороті зустріла Опудала на полі. Його голова була мішком, наповненим соломою, з очима, носом та ротом, нафарбованими на ньому, шоб показати обличчя, а решта його тіла була старим лахміттям, також напханим сіном. На його ногах були якісь старі черевики. Коли він почув, куди йде Дороті, він також захотів побачити Чарівника, щоб попросити у нього мозок. Він не хотів бути дурним.

Залізний Дроворуб мав усі частини тіла, зроблені з заліза. Одного дня дощ застав його у лісі, він заіржавів та не міг рухатися. Дороті допомогла йому, змастивши мастилом його руки, ноги та шию, і коли він зміг рухатися знову, він попросив дозволу піти з ними до Чарівника. Він хотів попросити собі серце.

Боягузливий Лев був великим та сильним і усі звірі називали його Царем Тварин. Але сам він так усього боявся, що не міг бути щасливим. Так він вирішив попросити Великого Чарівника Оза дати йому трохи мужності.

4. На шляху до Смарагдового міста у них було багато небезпечних пригод, у яких вони допомагали один одному залишитися живими. Опудало розробляв чудові плани дій, Залізний Дроворуб виконував усю важку роботу та піклувався про своїх друзів, а Боягузливий Лев захищав їх від небезпечних тварин.

Нарешті попереду вони побачили зелене сяйво. Перед ними у кінці дороги з жовтої цегли були великі ворота, повністю вкриті смарагдами, які сяяли на сонці так, що навіть намальовані очі Опудала були засліплені їхнім сяйвом.

Біля воріт був дзвінок, і Дороті натиснула кнопку. Потім ворота повільно відкрилися. Перед ними стояв чоловік. Він був одягнений у все зелене, з голови до п’ят, та навіть його шкіра була зеленуватого кольору. З його боку стояв великий зелений ящик.

Побачивши Дороті та її товаришів, чоловік спитав: “Що ви бажаєте отримати у Смарагдовому місті?”

“Ми прийшли сюди, щоб побачити Великого Оза”, — сказала Дороті.

“Я стражник воріт, — сказав зелений чоловік, — і я маю відвести вас до палацу. Але спочатку ви повинні одягти ці окуляри”.

“Навіщо?” — спитала Дороті.

“Бо якщо ви не надінете окуляри, сяйво Смарагдового міста засліпить вас”.

Він відкрив велику коробку та одяг пару на Дороті, потім замкнув їх маленьким ключиком, який стражник воріт носив у себе на шиї. Дороті не могла їх зняти. Потім чоловік підібрав окуляри для Опудала, Залізного Дроворуба та Боягузливого Лева та навіть маленького Тото.

5. Потім стражник воріт одягнув свої власні окуляри і сказав, що готовий показати їм палац. На вулицях були чудові будинки, всі збудовані з зеленого мармуру та прикрашені всюди сяючими смарагдами. Бони ішли по вулиці з того самого зеленого мармуру. Віконні шибки були зроблені із зеленого скла, і навіть небо над містом було зелене і промені сонця теж були зелені.

Там було багато людей — чоловіки, жінки та діти — які ходили, і всі були вдягнені у зелене вбрання і мали зеленувату шкіру. Багато крамниць було на вулицях і Дороті бачила, що усе в них було зелене. Зелені цукерки і зелений поп-корн, так само як і зелені туфлі, зелені капелюхи та зелене вбрання усіх типів. Один чоловік продавав зелений лимонад, і коли діти купували його. Дороті могла бачити, що вони платили за нього зеленими монетами. Усі здавалися щасливими.

Стражник воріт вів їх вулицями, доки вони не прийшли до великої будівлі у самому центрі міста, яка була палацом Оза, Великого Чарівника. Друзі були дуже щасливі. Вони вірили, що всі їхні мрії нарешті збудуться.

• < Попередня
• Наступна >