Варіант 10

1.    Про те, «звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала», оповідає [Г] «Повість минулих літ».

2.    Село Чорнухи на Полтавщині, Києво-Могилянська академія, придворна-хорова капела в Петербурзі, сопілка і вівця, мандрівне життя, ідея «сродної» праці — це штрихи до життєвого і творчого шляху (Г) Сковороди.

3.    До одного літературного роду належать твори (Г) «Конотопська відьма», « Чорна рада».

4.    Іван Павлович Лозов'ягін відомий в українській літературі під псевдонімом (Б) Іван Багряний.

5.    До козацьких літописів НЕ належить (Г) «Повість минулих літ».

6.    Лисянка, Лебедин, Умань — місця, де відбуваються події у творі Тараса Шевченка [Б] «Гайдамаки».

7.    Життєвий принцип «ліпше вмирати біжучи, чим жити гниючи» сповідує персонаж твору (Г) Івана Багряного — Григорій Многогрішний.

8.    Ідея волелюбності яскраво втілена у творі  Сковороди [А] «De libertate».

9.    Мандрівним філософом називають (Г) Сковороду.

10.    У творі «І мертвим, і живим, і ненародженим...» Т. Г. Шевченко звертається до всіх українців, але насамперед до (Б) інтелігенції.

11.    «Караюсь, мучусь, але не каюсь» - це кредо (А) Тараса Шевченка.

12.    Оповідання про чорноризця Прохора вмішене у (Г) Києво-Печерському патерику.    \

13.    Православні братртва створювали українські школи і засновуваній друкарні.    >

14.    У Львові 1574 року Іван Федоров надрукував (В) Апостол, який є першою датованою книгою в Україні, та «Буквар».

15.    Полемістом, ченцем-аскетом був [В] Іван Вишенський.

16.    Характерними ознаками класицизму є [Г] правило трьох єдностей, громадянська тематика, сувора ієрархія стилю.

17.    Установіть відповідність між прізвищами письменників та псевдонімами, під якими вони відомі в літературі

1-Б    Лариса Косач — Леся Українка

2-В    Марія Вілінська — Марко Вовчок

3-Г    Іван Лозов'ягін — Іван Багряний

4-А    Григорій Квітка — Основ’яненко

18.    Установіть відповідність між героями одного твору

1-Г    Терпилиха — Микола

2-К    Пістряк — відьма Зубиха

3-А    Анхіз — Сивілла

4-В    Петро Шраменко — Сомко

19.    Установіть відповідність між авторами та їх творами

1-Д    Є. Гребінка — «Українська мелодія»

2-Б    В. Забіла — «Соловей»

3-Г    М. Петренко — «Небо»

4-А    П. Гулак-Аргемовський — «Рибалка»

20.    Установіть відповідність між героями творів та жанрами, до яких ці твори належать

1-В    Прометей — поема

2-Ь    Кирило Тур — роман

3-Г    Бджола, Шершень — байка

4-Д    Прохор-чорноризець — житійне опові,д^цня^

21.    «Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і бог було Слово», — такими словами починається книга Біблії під назвою Євангіліє від Івана.

22.    Першою систематично викладеною історією української козацької держави є «Літопис Самійла Величка».

23.    Найпоширенішими жанрами літератури є літопис, житійна проза, панегірики, апокрифи, шкільна драма, ода.

24.    За жанром твір Марка Вовчка "Максим Тримач" - оповідання-балада.

25.    Які причини появи в українській літературі XVI-XVII ст. полемічних творів? Хто є найбільш виразним письменником-полемістом?

В українській літературі XVI—XVII ст. відбувався процес проникнення елементів розмовної мови в книжну, у такий спосіб українська літературна мова набувала ознак народної. У цей час творили Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Іов Борецький, Касіян Сакович, Лазар Бараиович, Климентій Зіновіїв та ін. Прикладом такої суміші церковнослов'янських, розмовних українських та польських елементів є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 pp.)

На фоні них мовних змін у другій половині XVI - першій половині XVII століття загострюється релігійна боротьба проти наступу польських магнатів і шляхтичів, що зумовило виникнення полемічної літератури. Особливо гострого характеру набула полемічна боротьба, коли Брестським собором (1596) офіційно проголошено унію. Позитивне в цій унії було те, що вона гарантувала збереження всіх молитов, церемоній і обрядів українською мовою, забороняла перетворювати українські православні храми в костели. Українську церкву, що прийняла унію, стали називати уніатською, а з кінця XVII століття— греко-католицькою. Ця церква, як вважав історик Михайло Грушевський, була захисницею прав українського народу.

На противагу Брестській унії в тому ж 1596 році відбувся православний собор, який не визнав законність Брестської унії, піддав її учасників анафемі. У відповідь уніати прокляли учасників православного собору - замість релігійної єдності постав міжконфесійний розбрат.

Полемічні твори мали церковно-релігійне забарвлення, були сповнені суперечок про догмати (положення, які приймаються без доказів) християнської віри, тому їх слід вважати, на думку науковців, різновидом художньої публіцистики.

Першим значним твором, що започаткував літературну полеміку, був «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького (1587 p.), який написаний у відповідь на книгу єзуїта Петра Скарги «Про єдність церкви Божої». Герасим Смотрицький дає гідну відповідь на випади католиків проти православної церкви.

Найталановитішим представником полемічної літератури був Іван Вишенський (приблизно 1550-1620). Майже половину свого життя він прожив за межами України; поселився у Греції, на горі Афон, де постригся в ченці й замкнувся у печері. Саме з Афону відправляв в Україну свої гнівні послання, у яких виступав на захист високої морально-етичної правди та православної віри. До нас дійшло шістнадцять його посилань.

Осуд державного і суспільного ладу Речі Посполитої, викриття морального розкладу верхівки польського суспільства знаходимо в «Посланні до всіх обще, в Лядській землі живущих». Послання сповнене євангельським пафосом. Воно пересипане риторичними фігурами високого звучання.

Разюча полеміка І. Вишенського досягла вершини у «Посланні до єпископів». Гнівно викриваючи зрадництво верхівки православної церкви, автор називає імена єпископів, які таємно підписали унію, даючи тим до рук польської шляхти релігійно-політичні засоби упокорення і гноблення українського народу. І. Вишенський нагадує основні засади віри, цитуючи Святе Письмо. Він стає на захист православної віри, картаючи високих ієрархів за відступництво від неї заради матеріальних достатків.

За формою «Послання до єпископів» - гнівний монолог, який відзначається великою енергією, імпульсивністю, полемічно-викривальним запалом. Дмитро Чижевський підкреслював, що саме через Івана Вишенського, «свого найгеніальнішого письменника, українська література прийшла... до бароко, яке було багато в чому спадкоємцем ренесансу».

Отже, українська полемічна література була покликана до життя суспільними чинниками. Хоча в основі вона має релігійний характер, але її чільні представники надають своїм полемічним творам яскравого філософського, соціального, патріотичного звучання.