Варіант 4

1. Мотив вірності, закоханості молодих сердець звучить у пісні (Б) «Місяць на небі, зіроньки сяють».

2. Пісня «Ой на горі вогонь горить» належить до (Г) балад.

3. Новий Заповіт являє собою (Г) розповідь про народження, життя і му­ченицьку смерть Ісуса Христа.

4. Основними жанрами полемічної літератури є (В) послання, памфлет, трактат.

5. Найвідоміша в поетичній спадщині Григорія Сковороди збірка має назву (Б) «Сад божественних пісень».

6. Найдавнішою пам’яткою українського письменства є (Г) «Повість мину­лих літ».

7. Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному й літературному житті України (А) 18 ст.

8. Біблійний фразеологізм фіговий листок означає (Б) облудне прикриття чогось непристойного.                    

9. Вислів Іти в народ... вчитися в нього мудрості був девізом (Б) «Руської трійці».

10.  Першим драматичним твором нової української літератури - є (Б)«Натал­ка Полтавка» І. П. Котляревського.

11.  У п’єсі "Наталка Полтавка" пісню «Ой під вишнею...» співає (Б) вибор­ний Макогоненко.

12.  «Люблю, люблю, божусь кліщами, / Ковадлом, молотом, міхами». У ряд­ках поеми «Енеїда» автор для створення комічного ефекту використав (Г) професіоналізми.

13.  «Будеш, батьку, панувати, / Поки живуть люди, / Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть!» — пророкував безсмертя В. І. Котляревському Т. Шев­ченко.

14.  На цій ілюстрації — герої твору (Г) «Наталка Полтавка».

15.  Сатиричною є поема Тараса Шевченка (Б) «Сон» («У всякого своя доля...»).

16.  За жанром твір Т. Шевченка «До Основ’яненка» є [В] посланням.

17.  Установіть відповідність між творами та жанрами, до яких вони належать

1-Г         «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма

2-Б         «Енеїда» — бурлескно-травестійна поема

3-A         «Маруся» — сентиментально-реалістична повість

4-В         «Вечір проти Івана Купала» — оповідання

18.  Установіть відповідність між персонажами творів та їх характеристиками

1-В         «Сіда, ряба, беззуба, коса, / Розхристана, простоволоса...» — Сивілла

2-А         «Золото — не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна... — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою...» — Наталка Полтавка

3-Б         «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тер­нові ягідки, брівоньки — як на шнурочку» — Маруся

4-Д         «Стара-стара та престаренна! Але старі діди, що вже насилу ноги волочуть, та розказують, що ще як були вони підпарубочими, так вона і тогді така стара була, як і теперечки; так що, коли б не збре­хати, було їй літ п’ятдесят зроду " - Явдоха Зубиха

19.  Установіть відповідність між художніми напрямами та їх характеристи­ками                    

1-Б напрям у європейській літературі та мистецтві XVII - поч. XIX ст.. для якого характерна орієнтація на античне мистецтво, а також ра­ціоналізм, що виявляється чіткості, продуманості твору, гармонії частини і цілого - класицизм

2-В літературний напрям другої половини XVIII - початку XIX ст., що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини і відзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів - сентименталізм

3-A  художній метод і творчий напрям, для якого характерні бурхливі почуття, незвичайність в обставинах, зовнішності героя; герой обо­в’язково протиставляється натовпу — романтизм

4-Г  художній напрям у літературі й мистецтві, основоположною для якого є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально- історичних обставин на формування духовного світу особистості — реалізм

20.  Установіть відповідність між художніми напрямами та їх представниками

1-Б         романтизм — Маркіян Шашкевич

2-А         сентименталізм—Григорій Квітка-Основ'яненко

3-В         реалізм — Тарас Шевченко (період «трьох літ»)

4-Д         монументалізм — «Повість минулих літ»

21.  Вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права» використав у своїй творчості І. Котляревський.

22.  Теорію і практику курйозного віршування розробив І. Веничковський.

23.  «Пізнавай себе, а пізнавши — удосконалюй», — у цьому, за Г. Сково­родою, полягає ідея «сродної» праці

24.  Кульмінацією повісті «Маруся» є смерть Марусі.

25.  Які мотиви та образи творів Василя Герасим'юка?

Василь Герасим’юк — митець, для якого поезія — не словесна гра, а спо­сіб існування.

Поезія Герасим'юка цілком виростає з гуцульського світу. У ній живуть, промовляють суворо прекрасна карпатська природа, наповнена діалектизма­ми співуча мова гуцулів, їхні радощі й болі, їхні тисячолітні вірування й мі­фи, обряди, де химерно поєднались язичництво та християнство. Поет пере­дає не зовнішню екзотику Гуцульщини, а її магію (внутрішню таємничу ду­ховну суть). Наприклад, у творах про Карпати автори часто згадують смере­ки, але тільки як характерні пейзажні деталі та й годі ("...Де стрімкі потоки- ріки, де смерічок ген розмай»).                                                          

Науку мистецтва поет осягає, розгадуючу дивовижну символіку узорів на килимах славетної майстрині Параски. Її руки це «руки вічної таємниці Танасійчук).

У народній традиції закорінена глибока, інтуїтивна віра поета. З того джерела поєднання християнських і язичницьких мотивів у ліриці Гера­сим'юка, а також постійне звернення до біблійних образів. Від народного мистецтва поетове тяжіння до художньої умовності, метафоричності, символізації.   

Збірка "Космацький узір" разом з попередніми («Смереки» й «Потоки») утворює своєрідний поетичний триптих, у якому автор простежує кровний зв'язок людини з рідною землею, краєм дідів і батьків, веде мову про ті духо­вні набутки, котрі витримали випробування історичним часом і сьогоденням.

Одним з найколоритніших віршів цієї збірки є вірш «Жива ватра». Від­штовхуючись від етнічних гуцульських коренів, автор творить власний поетичний міф: у значенні «живого вогню» виступає ватра. Добування вогню на полонині це ритуал освячення простору. Провідний мотив вірша — до­тримання традицій і звичаїв, продовження свого роду і його культури.

Вірш «Чоловічий танець» не менш екзотичний. Із самого початку читач стає ніби учасником аркана — гуцульського чоловічого танцю, відчуває його енергетику, немов відбувається ритуал посвячення. Друга частина вірша є алюзією. Новозавітній мотив страждання Ісуса Христа як свідомий вибір спасіння ближніх, що вгадується в описі трагічної української історії, позначеної постійною необхідністю українського чоловіцтва виборювати державну незалежність.

Лірика Герасим’юка має епічну підоснову. Майже кожен вірш — це вра­ження, роздуми, душевні потрясіння, викликані реальними подіями, людсь­кою долею, історичними фактами. Наприклад, одна з наскрізних ідей у твор­чості митця — тема жертовної боротьби УПА за свободу Батьківщини. Тра­гізм цього подвигу розкривається не через опис самих подій, а через відтво­рення переживань молодого повстанця в момент бою чи загибелі; матері, яка втратила дітей; дівчини, яка жертвує собою заради Батьківщини.

Багато поезій Василя Герасим’юка написано верлібром. За допомогою верлібру митець передає фольклорний дух. Окрім того, верлібр увиразнює епічну манеру письма. Василь Герасим’юк продовжує започатковану ще Гри­горієм Сковородою екзистенційну традицію в українській літературі. Його цікавлять насамперед жива, неповторна конкретна людина, в душі якої від­дзеркалюється Всесвіт. Гострі проблеми сьогодення поет осмислює, вда­ючись до історичних аналогій, переплетення гуцульської язичницької міфо­логії та християнської етики.

Ліричний герой Герасим’юка — справжній чоловік, лицар, національно-свідома особистість, якій болить нищення чужинцями та цивілізацією духов­ного світу нашого народу. Дослідники зауважують, що в поетичному світі Герасим’юка постійно звучать мотиви жертви, поєдинку, драматичного на­пруження, тривоги, розлуки.

• < Попередня
• Наступна >