Казка для дорослих

Вечірня казка для дорослих. Всеволод Нестайко.

У Казковому Лісі пані Лисиця відкрила «Ательє морд». Усі звірі збіглися дивитися, що ж воно таке. Про «Ательє мод» усі чули, знали, а от «Ательє морд» ніхто не бачив.
У величезній вітрині були ви ставлені гумові маски. Та такі ж ловкі, такі гарні — як живі! Тут тобі й Заєць, і Вовк, і Шакал, і їжак, і Ведмідь..I навіть колишній цар звірів, а нині глава лісової адміністрації Левко Львович Левченко. І такі ж усі симпатичні, такі лагідні, усміхнені — ну не звірі, а янголи, хоч до рани прикладай!

Сподобалося усім ательє. Дуже! Такими вони ще себе ніколи не бачили. От Лисиця! Ну й майстриня! Молоток!.. Звірі, як і люди, завжди хочуть бачити себе кращими, ніж є насправді. Усім лестощі до душі, ніхто критики не любить.

Одразу черга вишикувалася, усі свої парсуни покупляли — хай буде: для прийомів, презентацій абощо. Така усмішка і приємність у живому варіанті може й не вийти. А згодом почали кожен окремо до ательє потайки прибігати:
—   Мені вовчу!
Будь ласка! — шепотів, ховаю чи очі, Заєць.
—   Мені заячих.. дві! — бубонів, одвертаючись, Вовк.
—   Мені оту... їжакову! — противно усміхався Шакал.

Процвітає «Ательє морд»! Пані Лисиця вже на «Ведмедесі» їздить. І «Койоту» прикупила, як у самого лісового мера. І старовинний барліг з античними колонами приватизувала.

Минув час і у Казковому Лісі дива дивні коїтися почали. Страшні чутки поповзли лісовими стежками:
— Чули? Учора кізонька пані Бебешко двох зайченят з’їла!
—  Що ви кажете?!
—  А пан Заєць пана Варана придушив!
—  Свят-свят-свят!
—  А їжачок Колько Колючка племінника самого Левка Левченка левеня Васю так покусав — у реанімації лежить!
—  О, Господи!..

І нікого до суду притягти неможливо. У всіх алібі. Бо як ви вже, мабуть, зрозуміли, злочини коїли зо всім не ті, на кого думалося.

Криміногенна обстановка у Казковому Лісі різко погіршилася.

Лісова адміністрація була дуже незадоволена, їй, адміністрації, було ясно, що племінником справа не обмежиться, і, дійсно, псевдо їжачки та псевдо зайчики розперезалися так, що побили вікна у резиденції Левка Львовича і покрали з його іномарок аудіо та ві відеоапаратуру. А чого не бити та не красти, як є така безкарна можливість?

Озвірів глава адміністрації:
—   Ви що, нещастя захотіли?! Та я вас!.. Та я вам!..
—   Це все ота руда бізнесменка! Так-так-так! — перелякано зацокотіли зубами справжні їжачки та зайчики. — Якби не її продукція...
—    Прррравильно! — сказав глава адміністрації.
І з'їв пані Лисицю. Хоч вона й кричала з рота адміністрації, що це загибель малого бізнесу.

Так припинило своє існування у світі «Ательє морд».

На добраніч, дорогі читачі-дяді й читачки-тьоті! Хай вам насниться, що всі у нас діють під свої ми власними личинами, Вовки й Шакали не прикидаються їжачками та Зайчиками. І що малий бізнес процвітає не за рахунок потурання низьким смакам і потребам, а виключно задля задоволення добрих бажань і високих почуттів.

• Наступна >