Breadcrumbs

Ви тут: Home Міфи і легенди Легенда про пісню

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи обрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, діти Росії - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійські діти одержали хист до музики.

Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій

роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.                              

-    Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я усі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та   Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.     

-   Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.