Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Кріт

Кріт

Жили-собі два сусіди - бідний і багатий. Ще й до того поля їхні були по сусідству.

Пішов якось бідняк на своє поле подивитися, бачить: вродило його поле чудову пшеницю, а поле багатого - саму мітлицю.

Прийшов на своє поле багатий і каже:

- Ти знаєш, Іване, моя пшениця краща, а в тебе сама мітлиця.

- Як то так? - здивувався бідняк. — То ж у тебе сама мітлиця.

- Хіба ж ти поле своє забув? - не відстає багатир. - То на моєму полі так вродила пшениця.

Сперечаються багатий і бідний за ту пшеницю, нарешті питаються у людей:

- Люди добрі, скажіть ви: чиє поле вродило найліпше?

Та ніхто не хоче бідного підтримати: тягнуть руку за багатим.

- А ми то й самі добре не знаємо...

- Хто його знає...

Прийшов багач додому та й каже до сина:

- Підемо, сину, в поле. Я викопаю яму, закопаю тебе в скрині, і коли буду питатися: “Чиє то поле, бідного чи багатого?”, то ти казатимеш: “Багатого!”

- Добре, тату.

Так вони й зробили. Пішов багач до людей і каже:

- Давайте підемо на поле і будемо питатися у поля: “Чиє то поле, бідного чи багатого?” Як воно скаже, то так і буде.

Пішли обидва сусіди разом з людьми у поле.

Багатий і питається:

- Поле, поле, одізвися, чиє ти - бідного чи багатого?

З-під землі донісся голос:

- Багатого.

Вдруге і втретє запитав багатий:

- Поле, поле, одізвися, чиє ти - бідного чи багатого?

А з-під землі знову:

- Багатого.

Плюнув бідняк, прийшов додому та й каже жінці:

- Правду кажуть: “На кого люди - на того й Бог”. Наше поле сказало, що воно багатого. Що ж робити? Пропала наша нива з пшеницею.

Пішов багатий уночі на поле, щоб відкопати свого сина. Копає-копає, а сина й нема. За те, що він говорив неправду, перетворила його земля на крота, який і досі риє землю, ніби хоче вийти до людей і розказати їм правду.