Кріт
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Жили-собі два сусіди - бідний і багатий. Ще й до того поля їхні були по сусідству.
Пішов якось бідняк на своє поле подивитися, бачить: вродило його поле чудову пшеницю, а поле багатого - саму мітлицю.
Прийшов на своє поле багатий і каже:
- Ти знаєш, Іване, моя пшениця краща, а в тебе сама мітлиця.
- Як то так? - здивувався бідняк. — То ж у тебе сама мітлиця.
- Хіба ж ти поле своє забув? - не відстає багатир. - То на моєму полі так вродила пшениця.
Сперечаються багатий і бідний за ту пшеницю, нарешті питаються у людей:
- Люди добрі, скажіть ви: чиє поле вродило найліпше?
Та ніхто не хоче бідного підтримати: тягнуть руку за багатим.
- А ми то й самі добре не знаємо...
- Хто його знає...
Прийшов багач додому та й каже до сина:
- Підемо, сину, в поле. Я викопаю яму, закопаю тебе в скрині, і коли буду питатися: “Чиє то поле, бідного чи багатого?”, то ти казатимеш: “Багатого!”
- Добре, тату.
Так вони й зробили. Пішов багач до людей і каже:
- Давайте підемо на поле і будемо питатися у поля: “Чиє то поле, бідного чи багатого?” Як воно скаже, то так і буде.
Пішли обидва сусіди разом з людьми у поле.
Багатий і питається:
- Поле, поле, одізвися, чиє ти - бідного чи багатого?
З-під землі донісся голос:
- Багатого.
Вдруге і втретє запитав багатий:
- Поле, поле, одізвися, чиє ти - бідного чи багатого?
А з-під землі знову:
- Багатого.
Плюнув бідняк, прийшов додому та й каже жінці:
- Правду кажуть: “На кого люди - на того й Бог”. Наше поле сказало, що воно багатого. Що ж робити? Пропала наша нива з пшеницею.
Пішов багатий уночі на поле, щоб відкопати свого сина. Копає-копає, а сина й нема. За те, що він говорив неправду, перетворила його земля на крота, який і досі риє землю, ніби хоче вийти до людей і розказати їм правду.