Чому буває «бабине літо»
- Деталі
- Категорія: Міфи і легенди українців
- Останнє оновлення: 11 червня 2014
- Автор: admin
Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься — тріскають стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряки, картопля... А сливи, яблука, груші... Кортить назбирати грибів, ожини, горіхів. Та що там казати: роботи багато. Треба посадити, пересадити, розсадити... Зібрати, перекласти, висушити, змолотити, очистити, поскладати, дозбирати, перебрати... Зима спитає, де літо було.
Зібралися жінки на раду. Вирішили вирядити до цариці Осені свого посланця - чесну і непорочну дівчину, щоб вислухала Осінь їхні прохання і полегшила клопоти.
А жила цариця Осінь не далеко, не близько, а за сімома горами, за п’ятьма лісами, за трьома ріками. Та й дорога була небезпечна. Тож жінки порадили дівчині завжди бути розумною, щоб ніхто не зміг спокусити її!
Іде та іде дівчина, перейшла одну гору, втомилася, сіла відпочити над річкою. Десь узялися два парубки та до неї з лестивими словами. Вподобали собі її. Зчинили між собою бійку за дівчину. А вона за цей час скочила в річку і перепливла щасливо на другий берег. Раділа, що обминула спокусу, бо мала стати чесною перед царицею Осінню.
Пішла дівчина далі. Дорогою мала вона ще багато пригод, але щасливо прийшла до цариці Осені. Передала їй прохання жінок: продовжити восени два-три тижні літа, щоб встигнути зібрати врожай.
- Гаразд! - сказала цариця Осінь. — Кожного року доповнюватися буде тепла пора, і назвете її “бабиним літом”. Щоб ви поспішали із збором урожаю, я подаватиму вам знак літаючим по полях павутинням.