Breadcrumbs

Ви тут: HomeМіфи і легенди Походження річок і струмків

Походження річок і струмків

Колись на землі жив змій. Багато він з’їв людей, бо сильнішого від нього на світі не було. В той час жили Кузьма і Дем’ян - божі ковалі. От задумали вони того змія із світу згубити. Змій поткнувся до них, а вони - в кузню. І зачинили залізні двері. Змій і каже:

- Кузьмо, Дем’яне, божі ковалі, відчиніть, а то ковтну вас із кузнею!

Ті й відповідають:

- Коли ти силу маєш, то пролижи двері. А ми тоді сядемо на язик - і ковтай.

Змій лиже, а ковалі гріють та й гріють залізо, та кують кліщі. Пролизав змій двері, всунув язика. Кузьма та Дем’ян — кліщами за той язик! І почали гатити молотами... Уморили змія, запрягли в плуг, що на дванадцять пар волів, і давай орати. Орали степ уздовж й упоперек. І скільки змій не просив - не давали йому ні пити, ні їсти.

- Буде з тебе, - кажуть, — і того жиру, що нагуляв на людському горі!

Довго ще орали, поки дійшли до моря. Змій - у море і давай зопалу пити. Пив-пив - випив усе море та й луснув. Розлилася вода по ораній землі: там, де Кузьма і Дем’ян орали глибоко, - по тих борознах потекли річки, а там, де орали мілко, - задзюрчали струмочки. Ось так і з’явилися на землі річки і струмки.