Рей Дуглас Бредбері - «Усмішка»
- Деталі
- Категорія: Твори зарубіжної літератури
- Останнє оновлення: 20 червня 2015
- Автор: Super User
 Завантажити | [ ] | 8 kB |
| Назва: | «Усмішка» |
| Автор: | Рей Дуглас Бредбері |
| Переклад: | Ярослав Веприняк |
| Формат: | doc |
Сюжет
Прагнення трощити і знищувати міцно засіло в людині. Особливо, якщо дати йому волю. Особливо, якщо в минулому було несолодко і потрібно що б то не стало помститися тому, що завдавало біль. В оповіданні Рея Бредбері «Посмішка» об'єктом для такого шаленого помсти є цивілізація. Ненависть до неї у людей, що живуть у дві тисячі шістьдесят першому році, виявляється і в дикій радості, коли випала можливість розбити останній автомобіль кувалдою (вони навіть кидали через це жереб), і в шаленому сміху, коли рвали і палили книги на площі… Ніхто не бачить доброго в цивілізації і не пам'ятає її без війни. Люди присутні на своєрідному святі божевілля і ненависті – до всього прекрасного, до культури взагалі. Увага жителів міста прикута до картини. Ще з п'яти годин ранку утворилася довга черга. За чим? Щоб помилуватися на витвір мистецтва? Аж ніяк ні! Щоб… плюнути в неї! У чергу став маленький хлопчик на ім'я Том. Він єдиний, хто бачить в картині хороше: «Кажуть, вона посміхається…», «Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна».
Хтось у натовпі висловив думку, що знайдеться людина, у якої душа лежить до красивого… Підійшла черга Тома. Він вагався. Не було бажання плювати і оскверняти картину (як хлопчик дізнався пізніше, її звали «Мона Ліза»). І раптом верховий оголосив, що кожен бажаючий може взяти участь у знищенні полотна. Натовп кинувся на картину з диким виттям, тягнучи за собою і хлопчика. Ще трохи – і шматок полотна виявився у Тома в руках. Він бачив цих безумців, які штовхають і розривають картину в дрібні шматки.
Хлопчик біг через все місто, поки знову не опинився вдома. Тут все те ж: невдоволення батька, брата, якому довелося одному працювати на городі, матері. Сіра буденність. Але Том тримає справжню коштовність. Це посмішка, що лежить на його долоні і зігріває своєю добротою і ласкою. І це – надія, що все ще може змінитися на краще.