Breadcrumbs

Ви тут: Home Твори Моя бабуся - опора в житті

Моя бабуся - опора в житті

План

  1. Сімейний фотоальбом.
  2. Уміння йти проти течії.
  3. Остання фотографія улюбленої бабусі!
  4. Біль втрати.
  5. Вона хотіла краси.
  6. Приклад для наслідування всім поколінням.

Відкриваючи сімейний фотоальбом, я бачу ніжне усміхнене обличчя: блакитні очі, як відкриті вікна душі, глибокий пронизливий погляд. Це моя улюблена бабуся, велика трудівниця і мрійниця, людина величезної сили духу.

Струнка, елегантна фігурка, темно-русяве хвилясте волосся красиво ллються по плечах, шалено модне у той час плаття, туфельки на підборах. Відразу видно, що така йде сміливо проти течії, долаючи гідно нещастя і біди. Таку ніхто не зламає!

А от мені попалися останні фото: виснажене, худе тіло, а постава горда, сиве довге волосся і сяйво рідних блакитних очей. Ніщо не вказує на хворобу, ніхто ніколи не чув від неї скарг.

Моя бабуся, будучи дитиною, перенесла тяготи війни, а потім - втрату маленького синочка, мого дядька Юрія. Тільки дві зморшки - від носа до крайкам губ. Моя мама розповідала, що бабуся біль втрати намагалася приглушити працею. Після чергування фельдшером, ночами займалася шиттям. Скільки всього пошила тоді бабуся, не знає ніхто, стільки ж сліз було виплакано.

Я часто згадую мою бабусю за улюбленою справою - шиттям. Зосереджений погляд прикривають сиве волосся. Сумні очі уважно стежать за рухом пальців натруджених рук.

По закінченні роботи бабуся лукавими очима дивиться на мене, а на губах - дитяча життєрадісна посмішка. Вона питала, чи подобається нам вишивка, бо їй завжди хотілося, щоб нас неодмінно оточувала краса.

У житті моя бабуля була життєрадісною і доброю людиною. Більше за всіх на світі вона любила мене і, мені здається, готова була своє життя віддати, тільки б я був щасливий і здоровий. Я завжди намагаюся жити, наслідуючи своїй бабусі, щоб перемагати і гідно приймати всі труднощі долі.