Неофіти
- Деталі
- Категорія: Шевченко Тарас
- Останнє оновлення: 09 січня 2014
Формат: txt
У 1857 році Шевченко повернувся до Петербурга. Заслання та солдатчина підірвали його здоров'я, але творчий вогонь в душі поета не згас. Це наочно продемонструвала поема «Неофіти». Розповідаючи нібито про життя неофітів - перших християн, - Шевченко зображував сучасну йому дійсність. Адресовано цей твір «грядущим тиранам», за історичним сюжетом досить чітко проглядається прихований, заборонений сюжет: розправа Миколи I з декабристами.
Алегоричний зміст має і поема “Неофіти”. Зображуючи переслідування перших християн лютим римським імператором Нероном, Шевченко насправді мав на увазі жорстоку розправу російського царизму над народними будителями. Яскравим свідченням тому є уривок з 5-го розділу поеми, в якому автор, звертаючись до матері неофіта Алкіда, навмисне обмовився:
А ти прескорбная не знаєш,
Де він конає, пропадає!
Ідеш шукать його в Сибір
Чи теє... в Скіфію...
Образна система поеми побудована на виразній антитезі: Нерон — “собака! людоїд! Деспот скажений!”, Алкід — святий мученик. З любов’ю, ніжно і зворушливо змальовує Шевченко цілком новий образ матері. Її трагедія полягає в тому, що син обрав шлях боротьби з кесарем, у якого вона спочатку вірила, наче в Бога, і який розпорядився кинути Алкіда в пазурі розлюченого леопарда. Мати втратила сина і віру в імператора, але знайшла в собі сили вижити і продовжити пророчу справу неофітів.
[8]