Віють вітри

Сюжет: почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим чорнобривим».

Текст вірша:

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться;
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був хоч з часочок,
Повік не забуде...

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі;
Чи щаслива ж та билинка,
Що росте на полі?

Що на полі, що на пісочку,
Без роси, на сонці...
Тяжко жити без милого
На чужій сторонці!

Без милого долі нема,
Стане світ тюрмою,
Без милого щастя нема,
Нема і спокою.

Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як без тебе я горюю,
Прийди подивисяl

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..

• < Попередня
• Наступна >